Глава 21

— Хтось намагався отруїти мого дракона, — перебиваю Весту та не дозволяю їй вичитувати себе. — На балкон принесли отруйне м’ясо. Всі знають, що дракончик хоч і літає у небі, але завжди повертається до моїх покоїв.

В очах Вести спалахує холодне роздратування. 

— Отруїти? Твоя брехня надто необдумана. Всі бачили, як ти вибігла із залу разом з Ксандером, ви одразу попрямували до твоєї спальні, і тільки тоді ти побачила дракона з м’ясом, а не навпаки. 

— Я відчула це, — підвищую голос та намагаюся достукатися до неї. — Не знаю, як це пояснити, але я відчула, що м’ясо отруйне. Мій зв’язок з драконом посилюється.

— Це правда, Ваша Величносте! — у розмову втручається Ксандер. — Ми танцювали, і її Високість сказала, що дракон у небезпеці.

 — Дитинко, ти перевтомилася, — Веста байдуже махає рукою. — Тобі всюди ввижаються змови. Можливо, це просто зіпсований шматок, який недбалий слуга забув прибрати. 

— Маг все з’ясує, — я відпускаю Рубінчика та піднімаюся на ноги. — Це замах. Прикро, що ви більше переймаєтеся плітками, ніж безпекою дракона королівства. 

— Потрібно повертатися на бал. Я маю зробити важливе оголошення, тому приведи себе до ладу. Гості чекають. Нехай це отруєння залишається у таємниці. Не варто комусь знати про це.

Веста йде, і я заходжу до покоїв. Намагаюся заспокоїтися, хоч моє серце калатає так, наче намагається вирватися з грудей. Через декілька хвилин змушую себе повернутися до залу. Там так само грає музика, по центру у танці кружляють пари, а панянки під стоять під стінами, обмахуючись віялами. Я зупиняюся біля відчиненого вікна й сподіваюся спіймати ковток свіжого повітря. 

Не розумію, хто насмілився так підступно вбити мого дракона. Веста не у захваті від того, що у мене є Рубінчик. Вона сподівалася, що я нікого не прив’яжу, або не переживу свій перший політ. Проте підозри падають також на Ксандера, адже видіння було, коли я танцювала з ним. 

— Все добре, Авітель? — Себастьян підходить до мене. — Ти так несподівано вибігла із залу, посеред танцю залишила свого партнера. 

Я переводжу погляд на чоловіка. Себастьян теж не любить Рубінчика. Він міг спробувати таким чином помститися за свій палець. Я натягнуто всміхаюся:

— Так, мені стало зле. Знаєш задуха у залі, хвилювання та пахощі парфумів зіграли зі мною злий жарт.

— Радий, що тобі краще.

Музика стихає і Веста урочисто стоїть стоїть на узвишші біля тронів, тримаючи в руці келих із золотистим вином. Її обличчя знову сяє бездоганною посмішкою, наче й не було тієї холодної сутички в моїх покоях.

— Любі гості! — її голос, підсилений магією зали, розлітається під склепінням. — Сьогодні ми святкуємо заручини принцеси, і я хочу повідомити одну важливу новину. Ми маємо дивитися правді в очі. Принцеса Авітель повернулася до нас, проте її дракон надто молодий, він слабкий і не може стати опорою для нашого захисту. Королівство не може чекати, поки він виросте.

Я напружуюся. Не розумію, до чого хилить ця змія і мої пальці мимоволі стискаються у кулаки. Хай що вона вигадала, але я не дозволю їм скривдити Рубінчика.

— Саме тому, — Веста продовжує, а в її очі блищать тріумфом, — ми подали клич і у день після повного місяця, знову відбудеться Ритуал Прив’язки. Беатріс та Ліліана спробують закликати силу і прив’язати до себе драконів. Нам потрібні нові вершники. 

Зала вибухає гомоном. Сиплиться шквал обурення, який прокочується рядами знаті, наче шторм. 

— Вони ж зовсім діти! — роблячи крок уперед, заперечує старий граф Демерсон, — Ліліані виповнилося лише шість! Вона надто мала для дракона і зовсім не готова. Ритуал проводиться лише після повноліття.

— І я вважаю це не правильним. Дівчата навчатимуться, тренуватимуся зі справжніми драконами і у день повноліття будуть вмілими вершницями. До того часу їхній зв’язок з драконами зміцниться. Це набагато ефективніше, ніж тренуватися з дерев’яною конструкцією. 

— Це небезпечно для них, — кричить хтось із залу.

— Вони не готові, — підхоплює хтось інший.

— Ви ставите під загрозу життя королівських спадкоємиць заради амбіцій.

Веста не здригається. Вона повільно опускає келих на піднос слуги, і цей рух має загрозливий вигляд.

— Ви називаєте це амбіціями? — вона обводить присутніх крижаним поглядом, від якого мені стає холодно. — Це виживання. Поки ви насолоджуєтеся вином, вороги на кордонах міцніють. Авітель мала шанс, але її дракон лише декорація. Він не захистить нас. У венах моїх доньок тече кров дракона. Якщо вороги підійдуть до стін столиці, то вони мають бути готовими. Королівська династія загартовувалася у вогні. Якщо ви сумніваєтеся в моєму рішенні, то ви сумніваєтеся в майбутньому цього королівства.

Я бачу перед собою жінку, яка заради влади готова ризикувати своїми дітьми. Вона ігнорує невдоволення у залі, на її бік стають декілька сенаторів і рішення прийнято. Не хочеться, щоб трон належав їй. Мені потрібний союзник, інакше я не зможу протистояти Весті