Глава 20

Він явно говорить про Себастьяна, але я впевнена, що Ксандер не чув нашої розмови. Гучна музика та гомін у залі не найкращі умови для підслуховування. Його рука на моїй талії спускається нижче, майже порушуючи межу дозволеного, а погляд стає надто відвертим. 

— А хто врятує мене від тебе? — задираю голову та говорю з викликом.

— А ти впевнена, що тебе потрібно рятувати від мене? Я не засипаю тебе недолугими компліментами, не наступаю на ноги, від мене не тхне задушливими парфумами і взагалі, я поводжуся пристойно.

Ксандер наче не розуміє контексту, який я вклала у свої слова, адже ми обоє пам’ятаємо, що моя мачуха наказала йому мене вбити. Роблю оберт та кладу долоню на його плече:

— Але ти тримаєш мене у напрузі і доводиться здогадуватися, чи ти виконуватимеш наказ Всети.

— Вона  віддала багато наказів, — чоловік вперто вдає, що не знає, про що мова. — Проте сьогодні я налаштований лише танцювати. Не варто оскверняти такий святковий вечір.

Музика змінюється і настав час змінювати партнерів. Проте Ксандр огортає мене руками, міцно притискає до себе та продовжує рухатися, наче не чує і бачить такої необхідності. Пари помінялися, а ми досі стоїмо разом і танцюємо наступне коло. Я не стримуюся від зауваження:

— Ми мали змінити партнерів.

— І що? Хто нам що зробить?

Він притискає мене до себе, не дозволяючи зробити оберт. У його погляді стільки прихованого вогню, що мені стає важко дихати. Щоб не розчинитися у його руках намагаюся відволіктися. Розвертаю голову до залу.

— Веста дивиться, — натякаю чоловіку, щоб він поводився скромніше.

— Вона бачить лише вірного пса, який пильнує свою здобич, а про те, що здобич зараз тремтить у моїх руках їй не відомо.

Я й справді тремчу від його близькості та незрозумілих почуттів, котрі вирують у мені поруч з ним. Невміло виправдовуюся:

— Так, я тремчу, бо тут протяги. Крім того, не просто впоратися з хвилюваннями, коли ти у всіх на виду, кожний слідкує за моїми рухами та чекає, коли я зроблю помилку.

— Звісно, це єдині причини, — Ксандр злегка всміхається, наче знає справжній фактор.

Від злості, стискаю руку. Перед моїми очима виникає видіння. Рубінчик сидить на моєму балконі перед мискою з м’ясом. Він кусає шматок, потім ще один і починає задихатися. Біла піна з’являється навколо його рота, він кашляє та падає на підлогу. Отруїли! Хтось посмів принести отруєне м’ясо. 

Видіння зникає, я знову повертаюся до реальності. Це подія з майбутнього і я сподіваюся, що у мене є час запобігти цьому. На обличчі Ксандера з’являється тривога:

— Що сталося? Ти застигла і не рухалася, а твої зінниці розширилися на всю склеру.

— Рубінчик! Хтось намагається його отруїти, — вириваюся з рук Ксандера та біжу до виходу. 

Чоловік рухається слідом. Ми вибігаємо у коридор і я поспішаю до своїх покоїв. Ксандр кричить мені у слід:

— Як ти дізналася?

— Зараз це не важливо. Потрібно його врятувати. 

— Таліон, Френгар, за мною, — Ксандер кличе підмогу з двох вартових. 

Вриваюся у свої покої та прямую на балкон. Бачу миску з м’ясом з мого видіння. Рубінчик стоїть біля неї та піднімає на мене голову. 

— Не чіпай! — біжу до дракона та відштовхую його від миски.

Рубінчик фиркає на знак протесту. Ксандр з охоронцями забігають на балкон. Я стримую дракончика та не дозволяю наближатися до миски:

— М’ясо отруєне. Потрібно з’ясувати, хто це зробив.

Ксандер виймає меч і гидливо перевертає ним м’ясо. Не побачивши нічого підозрілого, киває вартовим:

— Віднесіть м’ясо Корнеліусу. Нехай з’ясує все, щодо отрути.

Він говорить так, наче вірить мені без доказів. Корнеліус вірний Весті. Якщо це спланувала королева, то все виявиться марним. Я притискаю дракончика до грудей та хитаю головою:

— Не до Корнеліуса, віднесіть до Сайруса.

Ксандер переводить на мене погляд та киває.

— Несіть Сайрусу. З’ясуйте, хто приніс м’ясо.

Охоронці виконують наказ і я залишаюся з Ксандером. Він ховає меч у ножен.

— Звідки ти знала?

Я не можу розповісти про видіння. Вони з’являються самі собою, коли я торкаюся чогось, що пов’язане з видінням. Цього разу магія показала майбутнє коли я танцювала з Ксандером. Від усвідомлення моє серце наче зривається з прірви. Чоловік, який мені подобається, може бути причетним до цього брудного отруєння. Горнуся до Рубінчика, наче він може мене захистити. Дракончик, наче щось відчуває, грізно настовбичує крила. Я прикушую губу й розумію, що пояснення вимагатиме і Веста. 

— Я якось відчула. Може формується ментальний зв’язок з Рубінчиком і я відчула, що йому загрожує небезпека.

З покоїв доносяться чужі кроки. На балкон заходить Веста зі своїми охоронцями. Ксандер миттю виправляється та покірно опускає голову. Я продовжую сидіти на колінах, притискаючи до грудей Рубінчика. Королева гордовито задирає голову: