Глава 13

— При всій повазі, вона вже вершниця, — Сайрус  мене захищає. Він підходить до дракона. — Ви вже знаєте, як його звуть? Він сказав вам своє ім’я?

— Ми ще не спілкувалися ментально, — виправдовуючись, винувато опускаю голову.

— Дивно, зазвичай ментальний зв’язок вершника і дракона встановлюється одразу, — Корнелій потирає бороду. — Мабуть, він ще малий для такого. Доведеться чекати роки, поки цей дракон заговорить до вас. 

Почувши таке, Веста невдоволено ляскає долонями по підлокітнику трону:

– Тобі потрібно вийти заміж за досвідченого вершника, який поведе драконів у бій. Гадаю Лорд Глозель Коллєр ідеально підійде для цього. Ти вийдеш за нього заміж.

Від такої новини я не дихаю. Мене наче обливають крижаною водою та перекривають кисень. Мабуть, мені почулося. Зіщуливши очі, уточнюю:

— Глозель? Той Глозель, котрий був одруженим з вашою сестрою?

— Так, з ним, — у голосі Вести звучать переможні нотки. — Він вже давно вдівець, досвідчений вершник, користується повагою підданих і з нього вийде чудовий король.

Веста хоче, щоб я вийшла заміж за її маріонетку. Глозель їй вірний і беззаперечно виконує всі накази. Я хитаю головою:

— Але він значно старший за мене, у нього діти майже мого віку і ми родичі.

— Далекі родичі, — уточнює Корнелій, явно підтримуючи цю ідею. — Ви з ним рідня у п’ятому коліні. Це не перешкода для шлюбу, і достатня кровна спорідненість, щоб стати вершником. 

Малюк на моєму плечі знову напружується, немов передаючи мені своє невдоволення. Глозель Колльєр асоціюється у мене з холодним розрахунком та сліпою відданістю королеві. Вийти за нього замієж означає добровільно вдягнути на шию золоте ярмо і назавжди забути про власну волю. Я рішуче роблю крок вперед:

— Ви вже все вирішили за моєю спиною? Мій батько ще живий, і за законом саме він має давати згоду на шлюб спадкоємиці.

— Твій батько слабкий, Авітель, — Веста ліниво струшує з себе невидиму пилинку. — Він підпише наказ, як тільки я йому поясню, що це єдиний спосіб врятувати королівство від твоєї... — вона робить паузу, явно підбираючи відповідне слово. Кидає презирливий погляд на мого дракончика. — …недосвідченості. Шлюб відбудеться через три місяці. Раджу тобі почати приміряти весільну сукню. Вона має бути білою, як сніг, щоб приховати весь той бруд, який ти принесла сьогодні з плато. Можеш іти, — Веста зневажливо махає рукою, показуючи, що розмову закінчено.

Мене охоплює такий розпач, що я не можу сперечатися. Роблю реверанс та, важко дихаючи,  виходжу із залу. Звісно я знала, що вийду заміж за того, за кого мені накажуть. Саме до цього мене готувала в Академії шляхетних дів, але виходити заміж за маріонетку Вести мені не хочеться. У коридорі помічаю Себастіана. Він, наче мене чекав, впевнено підходить:

— Не знаю чи вітати тебе, чи співчувати. З одного боку ти стала вершницею, а з іншого, тобі вдалося прив’язати лише це, — Себастьян зневажливо вказує рукою на дракончика. 

Його долоня оприняється надто близько до морди ящера. Дракончик злісно клацає зубами та кусає чоловіка за палець. Себастіан скрикує:

— Ай! Він що скажений? — чоловік з жахом дивиться на палець, з якого цебенить кров.

Я прикриваю рукою свого дракончика, виставляючи долонею щит. Гнівно суплю брови:

— Не смій його ображати! Він змушений захищатися і наступного разу  може не обмежитися одним пальцем. 

— Але, Авітель, ти сама розумієш, що з ним ти не станеш вершницею. Ти не можеш чекати, поки він виросте, — Себастьян обмотує палець носовою хустинкою.

— Це дракон, і він нічим не гірший за інших, просто менший, — відчуваю, як ящір зачіпає моє волосся хвостом. 

Я йду до своїх покоїв. Наказую служницям принести дракончику щось поїсти. Сідаю на стілець, звір стрибає на стіл. Уважно оглядає покої і здається, йому подобається. Я чухаю йому шию, він тягне голову до світла. 

— Посидь тут, мені потрібно переодягнутися. 

Не чекаючи на служниць, знімаю мокру сукню. Витираюся, та одягаю іншу сукню з дещо глибшим декольте. Я на це не зважаю і прямую до столу. Нетерпиться спробувати встановити ментальний зв'язок. Дивлюся на дракончика. Він грайливо розмахує хвостом.

— Ну, як тебе звати?

У відповідь лише мовчання. У моїй голові жодного голосу, писку, чи реву. Подумки повторюю питання, але нічого не змінюється. Зазвичай вершник подумки спілкується з драконом. Дивлюся дракону в очі, але він вперто мовчить. Чую стук у двері.

— Заходьте, — навіть не оглядаючись, продовжую свердлити дракона очима.

Тягнуся до нього та злегка погладжую шпилясту спину. 

— Подобається? — голос Ксандера змушує здригнутися.

Я розвертаюся. Чоловік з мискою в руках, стоїть надто близько. Киваю у відповідь:

— Так, хіба він може не подобатися?

— Він чудовий. Я приніс йому сирого м’яса, — Ксандер кладе миску на стіл. — Хочеш його погодувати?

Подарунок для вас, промокод на безкоштовне читання книги Аврелії Аверлі "Кохай мене без пам'яті" 8lRV9K_g   Дякую за ваші серденька книзі!