Глава 9

Від злості у моїх грудях закипає лава. Він говорить так, ніби я циркова потвора за якою цікаво спостерігати. Стискаю губи та лізу на конструкцію. Чоловіки приводять її в рух, а я намагаюся не впасти. Після декількох падінь, я нарешті починаю розуміти, про що говорить Ксандер. Знаходжу точку опори і тримаюся за конструкцію. Під кінець тренування мої м’язи болять, а долоні печуть. Я знімаю рукавички і бачу почервоніння. У роті утворилася пустеля і я важко дихаю. Ксандр ледь всміхається:

— Непогано, як для першого разу, — він простягає мені флягу з водою.

Я беру її до рук та починаю жадібно пити. Зовсім забувши про манери, виритаю губи рукою та повертаю флягу:

— Дякую! За все, — додаю тихіше.

Ми повертаємося до палацу, а я досі не можу зрозуміти мотивів цього чоловіка. Він мав можливість вбити мене, але не зробив цього. У той же час, він не пристав на мою пропозицію, і залишається лише напружено чекати, яким буде його наступний крок. Опинившись у покоях, знімаю спітнілу порвану сукню і одягаю щось вишукане. 

За вечерею Себастіан не відводить від мене погляд, а Ксандр навіть не дивиться у мій бік. Схоже турбота про мою безпеку зараз зовсім його не цікавить. Після вечері, Себастіан проводить мене до покоїв. Охоронці безшумно рухаються позаду, а я навмисно не озираюся, і не знаю чи Ксандер мене супроводжує. Власне, я не повинна перейматися таким. Тримаю Себастіана за лікоть, і він помічає моє напруження.

— Не хвилюйся, Авітель, навіть якщо ти прив’яжеш якось слабкого дракона, то це буде краще, ніж ти прив'язала б сильного. Ти не впораєшся з великим драконом. Зрештою, він тобі потрібний лише формально. 

Себастіан не випускає можливості нагадати мені про власну нікчемність. Помітивши мій смуток, він намагається мене підбадьорити.

— А взагалі, нехай хтось інший очолює вершників та при необхідності, веде їх у бій. Традиційно склалося, що це король, але ти можеш змінити це і довірити бій досвідченому воїну, а самій займатися політикою та дипломатією.

Схоже, тут всі сприймають мене як маріонетку та покірну ляльку. Проте не хочеться підкорятися Весті, яка ще при житті моєї матері проникла у ліжко батька, а потім, завагітнівши, переконала його одружитися з нею. Відпускаю гіркі спогади та зупиняюся біля дверей своїх покоїв.

— Гадаєш мені дозволять порушити багатовікову традицію? 

— Ти дівчина і не повинна займатися військовою справою. Тобі потрібно знайти підтримку у сенаті. Мій батько поважний сенатор, і впевнений, він тебе підтримає. 

— Дякую, але одного голосу мало. Моя мета — це вижити завтра. Якщо у мене вийде, тоді й думатиму, що робити далі.

— Ти не зможеш замінити Дейва, — слова Себастьяна крають серце. Він вкотре нагадує мені, що я не гідна трону. — Тобі варто подумати про чоловіка, за якого ти вийдеш заміж. Він має стати твоєю опорою та підтримкою. 

Себастьян бере мою руку і підносить до своїх губ. Його поцілунок легкий, наче подих вітру, але я відчуваю, як чоловік уважно стежить за моєю реакцією. 

— Комусь дуже пощастить стати твоїм чоловіком. Ти надзвичайно вродлива, Авітель. За роки, що ми не бачилися, ти розквітла та перетворилася на справжню красуню. Про таку дружину мріє кожний чоловік, у тому числі, і я, — тримаючи мою руку, він нерухомо застигає. 

Себастьян стоїть надто близько, його поглядає на мої вуста. Він тягнеться до мене, а я різко висмикую свою руку та роблю крок назад:

— Говориш так, наче заміжжя мій єдиний шанс втриматися при дворі.

— Заміжжя —  це твій шанс бути почутою. Головне обрати правильного чоловіка. 

Злить, що всі довкола говорять про моє заміжжя. Стискаю губи та стримуюся, щоб не виказати обурення:

— Добраніч, Себастьяне. Ти завжди був для мене вірним другом.

Він галантно кланяється та йде коридором з ідеальною грацією. Біля однієї з колон помічаю Ксандера. Чоловік стоїть схрестивши руки, а на його обличчі застигає байдужість. Заходжу до покоїв і хочеться трощити все. Почуваюся надто самотньою і злою. Веста зробила все, щоб мене не сприймали серйозно і я не можу скласти їй гідну конкуренцію.

Наступного дня, від хвилювання нудота підходить до горла. Я не снідаю, а одразу одягаю темно-синій костюм вершниці. Обшитий золотистими нитками, котрі закручуються у завихрені лінії, має розкішний вигляд. На щільний корсет одягаю куртку, з металевими наплічниками у вигляді голови дракона. Спідниця з двома розрізами не приховує штани та не обмежує рухи. Зручні коричневі черевики підходять в тон з рукавицями і паском на талії. Мені одягають налобну прикрасу, золотий вінець з тонкої смужки навколо голови по лінії чола, і прикрашений ромбоподібним сапфіром. Зараз я зовсім не схожа на манірну принцесу, якою мене сприймають у палаці. Ховаю у кишеню флакон із зіллям. Сподіваюся з його допомогою дракони не відчують моєї магії.

Дуже вдячна за ваші сердечка книзі та підтримку! Подарунок для вас, промокод на безкоштовне читання книги "Неприборканий трофей" Аврелія Аверлі esCx-KSZ Хто перший активує, той і читатиме.