Глава 3

Складаю пальці у кулаки, втискаючись нігтями у шкіру. Ксандр не поспішає. Він стоїть біля дверей та очікувально дивиться на мене. Нагадує хижака, котрий вполював здобич і вирішив з нею погратися. Мій погляд падає на його плечі, м’язисті руки, широку спину. Він скрутить мені голову одним рухом, а я навіть нічого не зможу вдіяти. Не думала, що вони наважуться позбутися мене сьогодні. У пошуках порятунку гарячково оглядаюся довкола і роблю крок назад. Мені ніде сховатися, нікуди тікати, але я не збираюся полегшувати йому завдання. Біля миски з фруктами помічаю столовий ніж із заокругленим лезом та хапаю його до рук.

— Не підходь, — загрозливо виставляю ніж.

Чоловік зупиняється, в його очах виблискує насмішка. Він з цікавістю дивиться на мене, і здається зараз розсміється. Я гордовито задираю голову та намагаюся не показувати свій страх, який вирує у венах.

— Я знаю про твою угоду з Вестою. Ти тут для того, щоб мене вбити.

На мить на його обличчі з’являється здивування. 

— І ти вирішила захиститися від мене за допомогою цього ножа? Щоб вбити тебе, мені не потрібна зброя, — він робить крок вперед, чіпляється поглядом у зубчасте лезо. 

З його пальців тягнеться червона смужка диму. Вона огортає ніж, метал гнеться і закручується у спіраль. З переляку відпускаю ніж з руки, він падає на підлогу, а я відходжу назад. Спиною наштовхуюся на стіну  й розумію, що мене ніщо не врятує. Він володіє смертоносною магією і може вбити навіть не торкаючись. Ксандр зупиняється надто близько, нависає над мною грізною скелею. 

— Хто тобі сказав про угоду? — запитально вигинає брови.

— Я не зобов’язана звітувати. Знаю лише те, що Веста пообіцяла тобі повернення титулу, земель та майна. 

— Цей хтось сказав тобі чи я погодився?

Ксандр поводиться надто спокійно. Він наче впевнений, що його вчинок залишиться безкарним.

— Якщо ти тут, то значить погодився, — роблю глибокий вдих, і чітко усвідомлюю, що він може бути останнім. Хапаюся за примарний шанс та сподіваюся купити собі життя. — Проте, щоб не запропонувала Веста, я можу дати вдвічі більше. Я спадкоємиця престолу, майбутня королева, і крім обіцяного Вестою, можу виділити тобі будь-яку посаду при дворі. Скажи свою ціну, що ти хочеш за те, щоб справді мене охороняти, а не вбивати.

Чоловік мовчить, своєю тишою ще більше змушує мене хвилюватися. Серце гатить по ребрах так, що здається ще трохи і його стук почує весь палац. Ксандр ліниво схиляє голову.

— Ти вирішила переманити мене на свій бік?

— Ми обоє розуміємо, що у мене немає вибору. Я лише хочу вижити і заради цього дам тобі, все, що забажаєш.

— Ти не можеш дати мені те, чого я бажаю насправді. Крім того, я знаю, що не варто вірити Весті. Вона ніколи не платить обіцяного. Я ще не вирішив, чи погоджуватися на її пропозицію.

— Звісно не погоджуватися, — говорю надто швидко і мій голос стає схожим на торохтіння. У моєму серці загоряється надія на порятунок. — Веста просить тебе забрати життя, а я прошу про захист і заплачу тобі значно більше, ніж вона.

— Ти думаєш мене цікавлять гроші? — він зневажливо хмикає.  — Вони мені не потрібні.  Знайди хоча б одну причину, чому я маю захищати доньку того, хто на моїх очах вбив мого батька?

Ці слова падають між нами, наче крижана прірва. Ксандр ненавидить мене, проте чомусь зволікає, і не поспішає виконувати наказ королеви. Він ніби насолоджується моїм страхом, безвихіддю та своєю перевагою. Хитаю головою:

— Я не маю до цього жодного відношення. Твій батько повстанець. За законом, напад на короля карається смертю.

Ксандр нахиляється до мене надто близько. Його подих лоскоче щоку, і від цього моя шкіра вкривається мурашками:

— Не бійся, принцеско, я не вбиватиму тебе сьогодні, — чоловік говорить майже пошепки, немов виказує найбільшу таємницю у світі. — Не бачу сенсу бруднити руки, якщо тебе можуть спалити дракони під час прив’язки. Навіть, якщо цього не станеться, то ти не втримаєшся на спині дракона і звалишся на землю. Ти надто квола та слабка, щоб літати на вогнедишних.

Стискаю губи й з усіх сил стримуюся, щоб не нагадати — я Вальмонт, у моїх венах тече кров кров дракона і вони мені не нашкодять. Принаймні, поки не відчують у мені магію. Дивлюся у його чорні очі, які повністю відображають колір його душі.

— То ти вирішив почекати, поки мене спалять дракони?

— Я вирішив подивитися чи можеш ти стати гідною правителькою. Поки тобі пророкують роль слухняної маріонетки.

Така правда зачіпає моє самолюбство. Гордовито підіймаю голову і впевнено розвіюю власні сумніви:

— Я нею не стану. Якщо ти не збираєшся сьогодні мене вбивати, то можеш іти. Мені потрібно прийняти ванну, змити з себе дорожній пил та переодягнутися, а робити це у твоїй присутності, я не буду.

Подарунок для вас, промокод на книгу талановитої Лари Роси "Найкраща. Алхімік короля" 3ff03AJW Хто перший активує, той і читатиме.