Глава 1

— Знімай сукню, Авітель, — мачуха сидить на кріслі, вимогливо дивиться на мене, а  її очі світяться тріумфом. Вона робить все, щоб принизити мене, але я не збираюся виконувати її забаганки. Гордовито підіймаю підборіддя та нагадую про свій статус:

— Я принцеса і не роздягатимуся у присутності сторонніх.

— Саме тому, що ти принцеса, я пропоную тобі пройти перевірку тут, а не публічно перед десятьма інквізиторами, — Веста складає долоні на животі та вдає турботу. Мабуть, охоронців за своєю спиною, вона чоловіками не вважає.  — За ці роки, які ти провела в Академії шляхетних дів, багато що змінилося. Твій батько майже при смерті і я не допущу тебе до нього, поки не впевнюся, що ти не становиш загрозу. Це стандартна процедура, ти ж не хочеш, щоб у тобі прокинулася магія і зашкодила твоєму батькові? 

— Не хвилюйтеся, Ваша Високосте, навіть, якщо у вас знайдуться магічні початки, то вас не страчуватимуть, як решту, — заспокоює мене жрець Корнелій, котрий вірний моїй мачусі,  і я йому зовсім не вірю. — Впевнений, ми вигадаємо, що робити з цією бідою.

За роки моєї відсутності цей палац перетворився на осередок фальші, брехні та порожніх обіцянок. Колись мачуха переконала мого батька відправити мене до Академії, щоб я не заважала їй, а тепер вдає турботу. Не витримую та підіймаю брови до верху:

— Може припинимо приховувати правду за красивими фразами? Я чітко розумію, що відбувається. Мій батько, король Айронгарду, при смерті, мій брат, спадкоємець престолу, нещодавно помер, і моя люба мачуха прибрала владу до своїх рук. Мої сестри Беатріс та Ліліана ще малі, не можуть правити країною, їм потрібний регент. Звісно, королева може стати регентом до їхнього повноліття, але є ще я, перша у черзі на престол. Не вдавайте, що бажаєте бачити мене на троні.

— Авітель, як так можна? Ми ж родина, — Веста невинно кліпає очима та вдає святу невинність. — Перевірка на магію стандартна процедура. Ти ж знаєш, що ті, у кого зароджуються магічні початки не можуть правити країною. Після того як магія затьмарила очі Дардусу Першому і він почав смертельні війни на континенті та ледь не привів до знищення світу, королівські особи не можуть володіти магією. Якщо хтось зі спадкоємців трону володіє магією, то має бути страчений негайно, щоб не мати спокуси у майбутньому претендувати на трон. Це умова древніх, а не моя. 

 — Мене перевіряли раніше, — вперто наполягаю на своєму.

— Ти сім років прожила в Академії. За цей час магія могла зародитися у тобі. Ми мусимо перевірити. У тебе є вибір: або роздягнутися тут, або зробити це публічно. 

Я стискаю руки в кулаки. Не можу дозволити цю перевірку, адже вона означатиме для мене смерть. Моя магія прокинулася ще у дитинстві. Я навчилася приховувати чари, проте впевнена, що жрець одразу їх виявить. Тоді здійсниться мрія Вести, вона мене позбудеться, а формально трон займе Беатріс, як старша її донька. Це катастрофа! Я не хочу помирати. Гарячково вигадую чому не можу пройти цю кляту перевірку, але нічого не спадає на думку. До вітальні заходить верховний жрець Сайрус Вардо. З часу нашої останньої зустрічі, його волосся повністю вкрилося сріблом, а борода стала ще довшою. Він стискає посох у своїх руках та злегка вклоняється королеві:

— Ваша Величносте! Що відбувається? 

— Авітель відмовляється пройти перевірку, — Веста поправляє своє руде волосся.

— Звісно відмовляється, будь-хто на її місці відмовився. Ви хочете, щоб принцеса роздягнулася у присутності чоловіків? Це неприпустимо! Нехай вийдуть. Я сам проведу перевірку.

Я полегшено зітхаю. Сайрус знає про мій дар і навіть давав мені зілля, щоб його приспати. Він не викаже мене, але жрець Вести Корнелій, одразу помітить магічні сплески. Королева хитає головою:

— Нам потрібні свідки, щоб засвідчити чистоту принцеси.

— Під час перевірки будете присутні ви. Впевнений, що вашого слова достатньо для того, щоб принцеса не стояла оголеною перед гарнізоном солдат. Якщо у ній є магія, тоді й покличемо свідків.

— Не перебільшуйте, їх тут не гарнізон, — Веста оглядається довкола.

— І все ж, я наполягаю, — у голосі Сайруса відчувається непохитність. Веста киває:

— Добре, вийдіть всі. Залишиться лише Корнелій та Ксандр.

Охоронці та служниці виходять із залу, проте мене це не влаштовує. Я не можу роздягатися перед трьома чоловіками. За спиною Вести стоїть високий охоронець і він не збирається нікуди йти.

— Не бійтеся, Ваша Величносте! Я зроблю все швидко, — Сайрус торкається мого плеча.

Сукня з шурхотом падає на підлогу. Пальці жерця тягнуться до корсета та розшнуровують стрічку. Я не дозволю Весті святкувати свою перемогу і не показуватиму наскільки мені соромно. Корсет падає слідом за сукнею, а я залишаюся у тонкій світлій сорочці з мереживним ліфом. Крізь неї чітко видно обриси мого тіла. Я тримаю голову рівно, хоч і почуваюся худобою, яку оглядають перед покупкою. Мої щоки палають, але я не прикриваюся руками, не метушуся і поводжуся так, наче добровільно погодилася на це приниження. Вдаю, що погляди чоловіків мене аніскілечки не бентежать. Високий охоронець, котрий стоїть позаду крісла на якому сидить Веста, ніби справжній джентльмен, благородно ховає погляд у підлогу. Проте, якщо він служить моїй мачусі, то у ньому немає ні крихти благородства.

Сайрус підносить кристал до моєї спини. Холодний мінерал торкається шкіри і я мимоволі здригаюся. Якщо цей напівпрозорий кристал вкриється тінями, то всі дізнаються про мою магію.