Розділ 3. Емілія.

Я прокинулася в незнайомому місці. Я лежала на здоровенному ліжку. Голова нестерпно боліла наче після похмілля, але я пам'ятаю, що нічого не пила в ночі. Я підвелася з ліжка на мені була червона шовкова сорочка, я не розуміла де знаходжуся , не розуміючись на місцевості я йшла на впомацки , почувся звук битого скла, я аж підскочила, напевне це я шось зацепила рукою коли йшла. 

В одну мить в кімнаті опинився ще хтось. 

-Еміліє тобі треба відпочити. Почула я й опинилася на руках а потім мене поклали на ліжко.

-Данієль? Промовила я. 

-Так це я, як ти почуваєшся?

-Голова страшенно болить , як я тут опинилася? Це ти мене врятував? 

 -Так я.  Відповів чоловік.

-Ти бачив хто це був? Спитала я.

-Ні, але не хвилюйся, я обов'язково його знайду. Тобі зараз треба відпочити.  

-Яка зараз година? Мені зовсім не хотілося спати, я мала знайти того, хто це зробив зі мною. Це , що якийсь маніяк , що хоче бути схожим на вампіра? Але біль від його зубів, коли вони впивалися в мою плоть була неймовірною, невже звичайна людина може  зробити таке зубами? Але я не можу повірити, що це був справжній вампір, цього просто не може бути. Я звісно любила в підлітковому віці читати романи про вампірів та й серіали дивилася про "дітей ночі" такі як "Щоденники вампіра" , мені страшенно подобався Деймон. Але щоб вампіри існували насправді, ні цього не може бути.

 Я й не помітила як глибоко заринулася в свої думки , поки голос Данієля не повернув мене до реальності:

-Зараз десь около дев'ятої ранку.

-Дев'ятої ранку? Але тоді чому так темно в кімнаті. Можна відченити штори?

-Ні не треба. Спохватився чоловік.-Я не люблю коли в кімнаті світло.

Мені здалося це дуже дивним, але це його будинок, тому я не стала сперечатися.

-Добре. Відповіла я. Але я б хотіла перевдягтися, якщо можна й мені не завадило прийняти ванну якщо можна?

-Звісно. Я покличуть Марту , це вона перевдягалки тебе до сну, вона покаже тобі де ванна. А щодо речей то думаю Вікторія не буде проти , позичити тобі пару своїх речей.

-Вікторія? Спитала я.

-О це моя сестра. Відповів той. 

Він доторкнувся до моєї руки:

-Відпочивай.

Як будеш готова Марта покаже тобі де вітальня, ми будемо чекати тебе там.

Я кивнула. А чоловік покинув кімнату. Через деякий час в кімнату зайшла якась жінка , як я зрозуміла то була Марта.

Вона звернулася до мене: -дитинко я Марта, Данієль попросив мене, щоб я тобі допомогла.

-Так , дякую я б не відмовилася від вашої допомоги , покажіть будь-ласочка мені ванну кімнату, ванну я зможу прийняти сама, і мене Емілія звати.

-Добре дитинко. Погодилася та.

Вона допомогла мені піднятися з ліжка й дійти до ванної кімнати. Жінка вімкнула  світло в кімнаті. Кімната була великою в кімнаті була здоровенна ванна в якій би напевно й  двоє вмістилося. А ще була душова кабіна.

Але я вирішила прийняти ванну й попросила жінку наповнити ванну. 

Жінка кивнула й підійшла до ванни й відчинила крани й ванна почала наповнятися водою.

Тепер при світлові я змогла більше розгледіти жінку. На вид їй було років 40-50 , середнього зросту с пишними формами.

-Добре дитинко, ти приймай ванну, а я зараз принису тобі речі.

Й жінка вийшла з кімнати.

Я зняла сорочку й залізла в ванну, поруч стояли якісь пахучі баночки , я взяла одну із них це був гель для душу. Я відчинила баночку , пахло лимоном. Саме так пахло від Данієля коли він тримав мене на руках. Значить це його ванна й його спальня. Я взяла губку налила на неї декілька крапель гелю й почала терти своє тіло. Добре викупавшись я вийшла з ванни підійшла  до шухляди з дзеркалом. Дістала з шухляди великого білого рушника й замоталася в нього.

Потім подивилася на себе в дзеркало. Обличчя було трохи блідим. Пальцями доторкнулася до місця укусу. Але замість глибокої  рани побачила лиш невеличкий слід від зубів. Як така рана могла так швидко загоїтися ? Чи мені тільки здавалося, що рана була глибокою?

Почула стукіт в двері.

-Так. Відповіла я.

В кімнату зайшла Марта в руках вона держава чисті речі.  

-Не хвилюйся всі речі нові, Вікторія дала не ношені.

-Дякую. Відповіла я.

-Буду чекати тебе в кімнаті. Сказала жінка й передала мені речі й вийшла з кімнати.

Нижня білизна була дорогою й брендовою "Victoria's Secret" було написано на білизні, це був червоний комплект , бюстгалтер та трусики. Я витерлася рушником й надягла білизну. Потім наділа червону шовкова сукню  яка була  мені вище колін з завищеною талією. Здається сестра Данієля любить червоне та шовк.

Подивилася на себе в дзеркало, ще раз. Хм мені, ще й личить цей колір.  Вийшла з кімнати , Марта чекала мене в спальні. 

-Тобі дуже личить ця сукня. Зробила комплімент жінка.

-Дякую.

-Ходімо до вітальні всі чекають на тебе.

Й ми вийшли з кімнати й стали спускатися в низ. Навкруги стояла напівтемрява бо всі штори були завішені. Напевне вони всі не любили світло а не тільки Данієль.