Я прокинулася в незнайомому місці. Я лежала на здоровенному ліжку. Голова нестерпно боліла наче після похмілля, але я пам'ятаю, що нічого не пила в ночі. Я підвелася з ліжка на мені була червона шовкова сорочка, я не розуміла де знаходжуся , не розуміючись на місцевості я йшла на впомацки , почувся звук битого скла, я аж підскочила, напевне це я шось зацепила рукою коли йшла.
В одну мить в кімнаті опинився ще хтось.
-Еміліє тобі треба відпочити. Почула я й опинилася на руках а потім мене поклали на ліжко.
-Данієль? Промовила я.
-Так це я, як ти почуваєшся?
-Голова страшенно болить , як я тут опинилася? Це ти мене врятував?
-Так я. Відповів чоловік.
-Ти бачив хто це був? Спитала я.
-Ні, але не хвилюйся, я обов'язково його знайду. Тобі зараз треба відпочити.
-Яка зараз година? Мені зовсім не хотілося спати, я мала знайти того, хто це зробив зі мною. Це , що якийсь маніяк , що хоче бути схожим на вампіра? Але біль від його зубів, коли вони впивалися в мою плоть була неймовірною, невже звичайна людина може зробити таке зубами? Але я не можу повірити, що це був справжній вампір, цього просто не може бути. Я звісно любила в підлітковому віці читати романи про вампірів та й серіали дивилася про "дітей ночі" такі як "Щоденники вампіра" , мені страшенно подобався Деймон. Але щоб вампіри існували насправді, ні цього не може бути.
Я й не помітила як глибоко заринулася в свої думки , поки голос Данієля не повернув мене до реальності:
-Зараз десь около дев'ятої ранку.
-Дев'ятої ранку? Але тоді чому так темно в кімнаті. Можна відченити штори?
-Ні не треба. Спохватився чоловік.-Я не люблю коли в кімнаті світло.
Мені здалося це дуже дивним, але це його будинок, тому я не стала сперечатися.
-Добре. Відповіла я. Але я б хотіла перевдягтися, якщо можна й мені не завадило прийняти ванну якщо можна?
-Звісно. Я покличуть Марту , це вона перевдягалки тебе до сну, вона покаже тобі де ванна. А щодо речей то думаю Вікторія не буде проти , позичити тобі пару своїх речей.
-Вікторія? Спитала я.
-О це моя сестра. Відповів той.
Він доторкнувся до моєї руки:
-Відпочивай.
Як будеш готова Марта покаже тобі де вітальня, ми будемо чекати тебе там.
Я кивнула. А чоловік покинув кімнату. Через деякий час в кімнату зайшла якась жінка , як я зрозуміла то була Марта.
Вона звернулася до мене: -дитинко я Марта, Данієль попросив мене, щоб я тобі допомогла.
-Так , дякую я б не відмовилася від вашої допомоги , покажіть будь-ласочка мені ванну кімнату, ванну я зможу прийняти сама, і мене Емілія звати.
-Добре дитинко. Погодилася та.
Вона допомогла мені піднятися з ліжка й дійти до ванної кімнати. Жінка вімкнула світло в кімнаті. Кімната була великою в кімнаті була здоровенна ванна в якій би напевно й двоє вмістилося. А ще була душова кабіна.
Але я вирішила прийняти ванну й попросила жінку наповнити ванну.
Жінка кивнула й підійшла до ванни й відчинила крани й ванна почала наповнятися водою.
Тепер при світлові я змогла більше розгледіти жінку. На вид їй було років 40-50 , середнього зросту с пишними формами.
-Добре дитинко, ти приймай ванну, а я зараз принису тобі речі.
Й жінка вийшла з кімнати.
Я зняла сорочку й залізла в ванну, поруч стояли якісь пахучі баночки , я взяла одну із них це був гель для душу. Я відчинила баночку , пахло лимоном. Саме так пахло від Данієля коли він тримав мене на руках. Значить це його ванна й його спальня. Я взяла губку налила на неї декілька крапель гелю й почала терти своє тіло. Добре викупавшись я вийшла з ванни підійшла до шухляди з дзеркалом. Дістала з шухляди великого білого рушника й замоталася в нього.
Потім подивилася на себе в дзеркало. Обличчя було трохи блідим. Пальцями доторкнулася до місця укусу. Але замість глибокої рани побачила лиш невеличкий слід від зубів. Як така рана могла так швидко загоїтися ? Чи мені тільки здавалося, що рана була глибокою?
Почула стукіт в двері.
-Так. Відповіла я.
В кімнату зайшла Марта в руках вона держава чисті речі.
-Не хвилюйся всі речі нові, Вікторія дала не ношені.
-Дякую. Відповіла я.
-Буду чекати тебе в кімнаті. Сказала жінка й передала мені речі й вийшла з кімнати.
Нижня білизна була дорогою й брендовою "Victoria's Secret" було написано на білизні, це був червоний комплект , бюстгалтер та трусики. Я витерлася рушником й надягла білизну. Потім наділа червону шовкова сукню яка була мені вище колін з завищеною талією. Здається сестра Данієля любить червоне та шовк.
Подивилася на себе в дзеркало, ще раз. Хм мені, ще й личить цей колір. Вийшла з кімнати , Марта чекала мене в спальні.
-Тобі дуже личить ця сукня. Зробила комплімент жінка.
-Дякую.
-Ходімо до вітальні всі чекають на тебе.
Й ми вийшли з кімнати й стали спускатися в низ. Навкруги стояла напівтемрява бо всі штори були завішені. Напевне вони всі не любили світло а не тільки Данієль.
#9150 в Любовні романи
#2065 в Любовне фентезі
#4620 в Фентезі
#1155 в Міське фентезі
Відредаговано: 19.03.2022