Скейтпарк

- Ти... намагаєшся фліртувати зі мною?
- Ні, взагалі-то я погрожую тобі

----

- Спокійне, тихе місце з гарними сусідами і близько до центру, ага аякже, - Синмін обурюється, поки накидує на плечі спортику, - Зараз я б плюнув тобі в обличчя, шматок лайна, - О, так Кім розлючений, бо вже місяць! не може нормально поспати. Справа була в скейт-парку, що знаходився майже під його вікнами. Кожного вечора там грала музика, на повну гучність, і підлітки, як вважав Мін, занадто голосно сміялись, що геть не сприяло сну. Тож сьогодні терпець хлопця увірвався, і він йде сваритися.

Двері під'їзду закриваючиться, голосно грюкнувши за спиною брюнета. Він впевнено рухається до місця, де зараз був цілий натовп, що радісно кричав. Синмін підходить ближче пробираючись крізь людей, до самої гірки, з якої з'їжджали скейтери.

- Гей ти! - намагається переричати музику, - Гей! Красунчику! Так, ти! - хлопець тицяє пальцем у бік блондина, що якраз спустився з рампи вниз. Той робить якийсь незрозумілий жест рукою і музика стихає. Значить Синмін не помилився, і цей юнак тут головний.

- Ти до мене? - піднімає запитально одну брову, та підходить ближче тримаючи в руці свій скейт.

- А до кого ж іще? - складає руки на грудях, - Слухай сюди, вимикай цю музику, інакше я викличу поліцію і заявлю про порушення громадського порядку.

- Ти... намагаєшся фліртувати зі мною? - занадто мило всміхається парубок роблячи крок на зустріч.

- Ні, взагалі-то я погрожую тобі, - відступає Синмін, стискаючи руки в кулаки, - Через тебе і всі ці ваші скейтерські зібрання, я не можу нормально заснути.

- Сорі, але тут скейт-парк, тож...

- Тож ти порушуєш закон, бо вже давно за одинадцяту, шановний, - перебиває його брюнет, показуючи на екрані телефона годинник, що показував 00:30.

- Окей, твоя взяла, - хитаючи головою сміється парубок, - Народ розходимось, - голосно кричить, але його заглушують обурливі вигуки з натовпу.

Синмін під загальний шум іде додому, і нарешті може нормально поспати. Тому зранку в хлопця дуже гарний настрій. Він, наспівуючи якусь веселу мелодію, збирається на роботу. Відчиняє двері та натикається на гарний букет білих півоній, що лежить перед порогом.

"Вибач..." – усе що пише на записці прикріпленій до квітів. Кім здивований, може хтось переплутав квартири, і квіти адресовані геть не йому. Парубок повертається додому, щоб поставити їх у вазу, та знову повертається у коридор. Синмін замикає двері, і чує, що з сусідньої квартири теж хтось виходить.

- Доброго ранку, - веселий тон, що видається аж занадто знайомим, - Тобі сподобались квіти?

- Ранок вже не добрий, якщо я побачив тебе, - з кислим виразом обличчям відповідає брюнет розвертаючись до хлопця з яким вчора вночі сперечався.

Та зараз цей білявий юнак виглядає геть інакше. Одягнений у діловий костюм і з зачесаним назад волоссям він справді має привабливий вигляд. Мін трясе головою відкидаючи непотрібні думки.

- Сміттєвому баку вони сподобались більше, - єхидно всміхається Синмін та з задоволенням спостерігає, як з обличчя юнака спадає занадто радісна усмішка.

- Не любиш півонії? Тоді скажи, які квіти тобі подобаються, і я подарую тобі їх, - вони спускаються сходами вниз.

- Ніякі, - різко відсікає Кім, та йде до машини.

Ввечері юнак бачить під дверима букет з глоксиніями. " Сподіваюсь я вгадав". Він акуратно ставить квіти під двері сусіда виводячи на записці відповідь з іншого боку "Даруй, букети сам собі".

Наступного ранку квітів не було, але сусід був. Знову радісно усміхнений, а в Синміна вже око починало сіпатись.

- Може підемо на каву разом? - і чому цей парубок виглядає таким ідеальним.

- Ні, я не люблю каву, - замикаючи двері різко відповідає Кім.

- Тоді на чай...

- Я ж здається сказав ні чи ти глухий?! - різко розвертається на сходах погана ідея, бо можна легко впасти. Але нажаль Синмін був таким роздратованим, що не подумав про це. Тому на кілька секунд відправився у вільний політ, поки блондин не схопив його притягуючи за талію до себе. Занадто близько, бо Кім бачить, як нервово він ковтає слину, занадто гаряче, бо хлопець відчуває, тепло чужої долоні навіть через одяг, всього занадто.

- Дякую... - чомусь шепоче, і усвідомлює, що навіть не знає ім'я сусіда.

- Я Хьонджін, - такий самий шепіт майже в самі вуста, і саме це приводить брюнета до тями, - А ти?

- А цього тобі знати не потрібно, - виборсується з чужих рук, - Дякую за порятунок, але я вже спізнююсь.

- Та хоч скажи, як тебе звати... - кричить розгублено у спину.

- Нізащо, - сухо відповідає Кім, але його серце не може знайти свій звичний ритм.

Чомусь, ось вже, як тиждень, думки Міна заполонив Хьонджін. О, ні він йому не подобається, що за маячня! Просто тепер блондин змінив свою тактику і під дверима Кіма з'являється їжа. Тістечка, цукерки, булочки, тортики, снеки, соки, одного разу навіть каву притягнув, але на очі більше не показувався.

- Дивно, - тягне Мін виходячи з дому.

- Що саме? - хлопець підстрибує від несподіванки, - Вибач, я тебе налякав, - його голос вже не такий радісний, як завжди.

- Ні, не налякав. Все в порядку, але припини носити мені їжу!

- Ні, - він робить ковток енергетику, який тримає в руках, - Поки ми не підемо на побачення.

- На яке, в дупу, побачення? - Синмін потрохи починає закипати, - Ти порушуєш закон. Це переслідування, за статтею 184 Кримінального Кодексу Порушення недоторканності приватного життя караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Ти у в'язницю захотів?

- Там ж штрафи є, - розгублено каже Джін, а тоді здивовано питає, - Ти що прокурор?

- Ні, я адвокат, і можу спокійно засудити тебе, - фиркає Кім з останніх сил стримуючись, щоб не засміятися з кумедного обличчя Хвана.