Вишні

Кажуть в сусіда завжди краще, тому Джісон і Хьонджін вирішили це перевірити на власному досвіді

----

- То ти це мав на увазі коли казав "а давай я тебе чогось навчу"? - трохи розчаровано питає Джін тихо ступаючи по траві.

- Так, але я теж не вмію, тому давай вчитись цьому разом, - слова парубка змушують Хвана обурено розвернутися.

- Серйозно? Ми обоє будемо робити це. Слухай, може краще повернемось, бо я щось не бачу тут ніяких вишень, -  пропонує Хьонджін, освітлюючи собі дорогу ліхтариком на телефоні.

- Я тобі кажу, що вчора йшов, і своїми очима бачив ті дерева, - запевняє Джісон легко проходячи крізь шпарину в паркані, яку сам вчора і зробив.

- А якщо нас спіймають? - він, як завжди, був лякливим, але це додавало юнаку якогось свого, особливого, шарму.

- Тоді руки в ноги і тікаєш, Джіне. Але краще щоб нас не спалили, за цим ганебним ділом, - тихо сміється рухаючись у бік невеличкого саду.

- Діло значить ганебне, але ми всеодно йдемо красти вишні в сусідів?! - Хван мало не кричить, тому Джісону доводиться затуляти йому рот долонею.

- Вони тут смачніші...

- Кажеш так ніби пробував, - фиркає блондин, та штурхає Хана в бік, - Ось вони. Ти хоча б пакет, якийсь взяв?

- Що? Ні, я думав ти візьмеш, - обурюється брюнет намагаючись зірвати соковиті ягоди, - Ай, фіг з ним в кишені назбираємо. Підсади мене, бо не дістаю.

- Що за життя, - видихає юнак, але легко піднімає Джі, який тихо хихоче, на руки. Він зривається кілька запихаючи в кишені.

- Хочеш одну? - простягає повну жменю ягід.

- Хочу, тільки акуратно я тебе прошу, - він досі тримає хлопця на руках майже в повній темряві, - Ай! Ти мені вишню в око кинув!

- Не кричи, бляха! Я не хотів! - грізно шепоче Джісон, - Давай опускай мене, бо...

- Гей, що ви там робите? - до парубків наближається високий чоловік з ліхтариком.

- Блядь, - їхня синхронність була чарівною.

- Тікаєм! - кричить Хан через кілька секунд, та хапає Джіна за руку.

- Ану стояти, злодії! - біжить за ними, ймовірно, охоронець.

Хмарки теплого повітря вириваються з вуст. Захекані, але щасливі юнаки добігають до готелю, що був поблизу. Вриваються у вестибюль та привертають увагу небагаточислених гостей. Все-таки перша чи друга година ночі, тому нічого дивного.

- Ой, пане Хван, пане Хан, з вами все в порядку? - стривожено питає дівчина на рецепції трохи дивно оглядаючи цих двох з голови до ніг.

- Так, все в порядку, не хвилюйтесь. Ми підемо в свій номер. Вибачте за цей переполох, - всміхаючись каже Джісон, та Хьонджін його перебиває.

- Якби нас хтось шукав, то нас тут немає...

- Припини, - штурхає його в бік брюнет.

- Не слухайте цієї маячні. Він просто втомився і спати хоче, от і верзе різні дурниці. Добраніч, - Хан тягне обуреного Джіна за собою у бік ліфтів.

- А якщо той охоронець нас шукатиме? Що тоді робити будеш? Краще перестрахуватися, - буркоче Хван, а Джісона пробирає на сміх. Чи то нервовий чи взагалі від ситуації не ясно. Але факт залишається фактом замість відповіді юнак гигоче так, що сльози виходять.

- Ой, не можу. Ото ми дурні. По-перше, Хьонджіне, ніхто на нас за три вишні в суд подавати не буде, а по-друге хто доведе, що це були ми? - витираючи сльози питає парубок, - І взагалі, якщо б тобі не подобалась ця ідея то ти б зі мною не пішов.

- Ну, так жодна дива душа не подумає, що це власники сусіднього готелю пішли вишні красти, - і собі посміюючись каже парубок, перетрясаючи плечима.

- Ми з тим злодійством самі на дерева перетворюємось, - Джісон забирає гілочку з волосся Хьонджіна. Їхні губи занадто близько, щоб встояти. Тому Хван притягує парубка за стегна до себе та затягує в глибокий поцілунок, притискаючи ближче до свого тіла. І нехай весь світ почекає. Хван стискає руками м'які сідниці насолоджуючись тихими стогонами Хана, які віддають вібрацією по всьому тілу. Хьонджіну завжди подобалось з якою віддачею цілував Джісон. Він віддавав всю ініціативу блондину підлаштовуючись під його ритм. Джін відривається від коханих вуст, щоб голосно і злякано викрикнути:

- Хані, тобі погано?!

- Що? Навпаки занадто добре, нащо питаєш? - хлопець ще не зовсім отямився після їхнього поцілунку, та розгублено кліпає очима.

- Ти... Ти стікаєш кров'ю, - паніка в голосі Хвана неабияк жахає, - Сам глянь.
Брюнет дивиться на свої штани та хоче вдарити Джіна в чоло, сильно і декілька разів.

- І як ми з тобою спільний бізнес ведемо, якщо ти такий дуренький? - хитає головою Хан, - Це вишні, ти пальцями розчавив, поки мій рот вилизував.

- Фууу, не будь таким грубим, - кривиться Хьонджін, - Ну ти теж розумний, брати світлі штани коли ми йшли на таку справу.

Двері ліфта з характерним тихим звуком роз'їжджаються у сторони, і хлопці виходять в коридор. Зараз тут на диво тихо, але в одній з кімнат чується шум, а тоді відчиняються двері.

- Я тобі казав, що вони втечуть! - кричить на все приміщення Чанбін, а Чан, який йде за ним лиш закочує очі.

- Любий, чи не міг би ти говорити тихіше? Взагалі-то ніч на дворі, - він плететься за брюнетом, що прямує до ліфта.

- Та тут тільки ми, і Мінхо з Феліксом, які точно не сплять, - відмахується він хлопця Со, - Коханий, от скажи мені будь ласка, треба було перелетіти півсвіту, щоб ці двоє дурнів просто втекли від нас?!

- Бінні, я розумію твоє обурення, але вони теж не можуть бачитись так часто, як ти собі думаєш. Та й тим більше парубоцька вечірка завтра. Давай краще купимо тобі щось смачне, - Кріс обіймає свого хлопця за талію і вони спускаються вниз.

А Хьонджін з Джісоном стоять у маленькій ніші за ліфтом щільно притискаючись один до одного. Хан гаряче дихає в шию Джіна, а тоді цілує напружений кадик облизує його, і чудово відчуває, як він сіпається, а Хван затискає рот рукою, щоб не видати їх. Юнак опускається поцілунками на шию залишаючи на ній кілька своїх слідів. І навіть, якби їх хтось зазстукав, Джісон би не зупинився. Занадто довго він чекав моменту, щоб побути з своїм хлопцем наодинці. Зуби впиваються в згин шиї, і брюнет зализує гарячим язиком укус. А Хван відкидує голову на холодну стіну, і намагається з усіх сил не втратити зв'язок з реальністю.