Вороги(?)

В нього важко не закохатися, а мене неможливо полюбити...

------

- В нього важко не закохатися, а мене неможливо полюбити, - шмигає носом Чанбін на плечі Фелікса, який ледь може розібрати слова крізь схлипи.

- Припини принижувати себе! Знаєш, що ти чудовий, тому не треба, будь ласка, - погладжує по міцній спині, заспокоюючи кращого друга, - Краще зізнайся Крісу, та не муч себе...

- Ти ж знаєш, що я не можу! - сльози майже висихають, а на зміну їм приходить справжнє обурення, - Він посміється з мене!

- Ти не знаєш, як все пройде! Але якби ви не гризлись кожну секунду, то зараз все могло б бути інакше, - дорікає Лікс, випускаючи Со з рук.

- Я не винний, що цей ідіот мене провокує..! - підстирибує на ноги, та починає нервово ходити по кімнаті.

- І навіть попри це ти в нього закохався, - насмішливо підкреслює блондин складаючи руки на грудях. Взагалі хлопцю набридло вислуховувати цього бовдура, який не бачить далі свого носа. Хочеться замкнути Чанбіна і Чана в одній кімнаті, і не випускати допоки вони не поговорять. Та на жаль Лі цього зробити не може, а дуже хотілося.

- Хіба я винний, що моє дурнувате серце не слухається? - важко сідає на ліжко, що протяжно стогне. Він знову забув змастити старі пружини, - Я б хотів не любити, але не можу, а зізнатися боюсь, бо він точно відкине мої почуття, а потім кепкуватиме до кінця життя.

Фелікс хоче вдаритись головою в стіну, бо він знає, що Кріс такого точно не зробить. Але казати про це Чанбіну марно. Хлопець просто не слухатиме. Він бачить лише один бік Бана, і він явно не позитивний. Два барани.

- Ясно. З тобою говорити, як об стіну горохом кидати, - Лікс іде на кухню звідки повертається з двома пляшками пива, - Давай вип'ємо по одній, глянемо фільм, і потім ляжемо спати, м?

- Ну, то зараз одною не обійдеться, - весело сміється Со, і він має рацію. Через кілька годин п'яненькі але задоволені хлопці, хрюкаючи дзвонили всім підряд, смішно, на їхню думку, жартуючи.

- Алло... гик... Мінхо-хьон, - намагається вдати тверезого Лікс, але клята гикавка все псує, - У мене... гик... проблема.. гик...

- Феліксе блядь, яка проблема третя година ночі, - злісно бурмоче Лі. Схоже, завтра в них будуть великі проблеми. Але поки що два дурники цього не розуміють.

- Я не можу... гик... знайти Чанбіна, - голос все більш жалісливий, а Со затискає рот рукою, щоб не гиготіти надто сильно.

- Чекай. Ви хіба не в кімнаті? - сонний Мінхо нічого не розуміє, - Він кудись пішов?

- Так... гик... Бін пішов на пошуки... гик... дороги до серця Чана, і заблукав ВХВХВХВХВХВХВ - Фелікс вибухає сміхом, вислуховуючи відбірну лайку старшого брата.

- Як завтра ви два ідіота протверезієте, я з вами поговорю, - занадто ласкаво промовляє Лі, перед тим, як покласти слухавку.
Після цього юнаки ще трохи посміялись, та зрештою заснули.

- Чанбіне прокидайся, - плескає в долоні керівник театрального клубу.

- Можливо в нього була цікава ніч, - не може змовчати Кріс. Він ніколи не пропускав можливості подразнити Біна.

- А мої ночі не твоя справа. Чи можливо ти заздриш? - саркастично питає парубок, складаючи руки на грудях.

- Так, хлопці! Фліртуватимете поза репетицією, - знову намагається привернути увагу студентів до себе викладач.

- Ми не фліртуємо! - в один голос вигукують парубки, а тоді синхронно злісно дивляться один на одного.

- Припиніть негайно! Розійдіться в різні сторони, як діти малі їй Богу! - він чекає, поки його прохання виконають, а тоді продовжує, - Через два дні у нас вистава, тому завтра генеральна репетиція. Крісе і Чанбіне, раджу прийти до згоди, бо інакше я не випущу вас на сцену, ясно?

- Так.

- Звісно.

- От і чудово, і краще потренуйте фінал вистави. Бо жодного разу за два місяці вам не вдалося його відтворити. Це проблема, але її можна вирішити, як гадаєте? - вимогливий погляд чоловіка змушує хлопців схвально кивати головами. Взагалі викладач сумнівається, що у них вийде, але акторська гра обох перекриває цю "незначну" деталь.

- Ми постараємось, пане Кім, - просто відповідає Чанбін, а Чан фиркає.
- Ви хочете щось сказати, пане Бан? - чоловік піднімає брову очікуючи відповіді.

- Просто хотів сказати, щоб ви не надто надіялись на Со, бо він надто безвідповідальний, - насмішливий тон парубка змушує брюнета спалахнути праведним гнівом.

- Що? Та я в сто разів кращий за тебе, і в фіналі запам'ятають саме мене, ясно? - Бін задирає носа. Та щоб якийсь бовдур, в якого він закоханий, казав, що Чанбін погано виконує свою роботу?! Три рази ХА.

- Закладемось? - простягає йому руку Кріс. В його очах горить вогник цікавості й азарту.

- Ти програєш мені, Чане, - потискає теплу долоню своєю, затримуючись трохи довше ніж потрібно.

- Плакати в кінці будеш лише ти, Біне, - з нудотно-солодкою усмішкою відповідає йому Бан, не розриваючи зорового контакту. Якби хтось, випадково кинув між ними сірника, то спалахнуло б справжнє полум'я.

- Ось воно, хлопці! Саме такої пристрасті я чекаю від вас на сцені! Збережіть ці емоції у себе в серці, і відтворіть під час вистави, - руйнує момент пан Кім, - А ще краще потренуйтесь разом, окремо від усіх. І я вас прошу ніяких бійок. Все, можете бути вільні, - чоловік першим покидає сцену, а за ним інші студенти, яким було страшенно цікаво, як розгортатимуться події між цими двома далі.

***

- Ти можеш робити нормально? - нудьгуючим тоном питає Кріс, навіть не дивлячись на Чанбіна, який готовий вибухнути від гніву. Вони все ж, тричі посварившись, вирішили провести репетицію вдвох, адже жоден не хотів зіпсувати виставу до якої так старанно готувався. Тому зараз в одній з пустих авдиторії хлопці намагались, хоч якось, відіграти фінальні сцени вистави.

- Я не винний, що ти все псуєш, - червоніє Со, грізно тицяючи пальцем у бік Бана. Бін не знав, чого йому хочеться більше, вдарити Чана чи поцілувати, - Добре давай спробуємо ще раз.