1990 рік

22 січня відбулось засідання“Спадщини”. Обговорювалися два питання:

1. Інформація про проведення 21 січня акції “живий ланцюг Львів-Київ” присвячена Дню Злуки Західної і Наддніпрянської України. Доповідав відповідальний І.Щербак.

(Члени “Спадщини” “закривали” 89-й кілометр траси Київ-Житомир, виїжджали туди автобусом. Я не їздив разом зі “Спадщиною”, а зробив сімейну акцію. Ми – Оля, мала Надя і я - ходили і стояли на шосе в ланцюгу в районі автостанції Дачна. Із знайомих не було нікого. В обумовлений час (здається о 12 дня) ми взялись за руки і намагались відчути єдність людей від Києва до Львова. Сфотографувались і повернулись додому).

2. Другим питанням була дискусія з питання “Політична ситуація в Україні 1917-20-х років”.

Учасники живого ланцюга Львів-Київ біля автостанції Дачна в Києві. Січень 1989 р.

Зліва направо: невідома дівчинка, Надя Добрянська (з повітряними кульками), Ольга Добрянська (з прапорцем), невідома жінка.

Фото Л. Добрянського.

В період виборчої кампанії на засіданнях “Спадщини” виступали зі своїми програмами кандидати в депутати демократичного блоку.

29 січня 1990 р. виступили: Олександр Сергієчко (Печерський округ № 12); п. Карлош з Інституту механіки АН України (Радянський округ № 16); відомий правозахисник і політв’язень п. Пронюк з Інституту філософії АН України (Залізничний округ № 7 і одночасно 279 округ в міськраду); Григорій Мусієнко , доцент сільгоспакадемії (Подільський округ № 13).

10 квітня клуб “Спадщина” відправив до Біробіджана українські книги для місцевої бібліотеки. Це було зроблено на заклик Станіслава Тельнюка, опублікований в газеті.

В переддень Чорнобильських днів “Спадщина” провела 23 квітня перегляд фільмів режисера Георгія Шкляревського “Тінь Саркофага” і “Таємничий діагноз”.

7 травня організаційне засідання клубу – дискусія про форми роботи на майбутнє.

1. Яким бути членству в клубі, чи потрібне членство взагалі, чи потрібно мати двоступінчате членство (кандидати в члени).

2. “Спадщина” і Народний рух – в яких стосунках вони мають бути? Чи потрібен осередок Руху в “Спадщині”?

3. Чи потрібні окремі секції в клубі?

4. Проведення перевиборів Правління і Голови клубу.

В дискусії взяли участь Л.Дмитренко, А.Ціпко, п.Циборовський, В.Гура, К.Холявенко, А.Мороз, Р.Гуцуляк, М.Жарких, В.Гейченко, п.Кращенко.

14 травня на засіданні клубу виступив Микола Жулинський з доповіддю про архів В.Винниченка. 21 травня доповідь В.Дорошевича “Правда про встановлення Радянської влади на Україні (грудень 1917 р.).

28 травня доповідь Івана Дзюби “Сучасні аспекти української національної культури”.

Клубом було підготовлено кілька листів, адресованих керівництву Верховної Ради. Вони допомагали нашим новообраним депутатам відстоювати свої позиції в умовах гласності.

Секретаріат Верховної Ради УРСР

депутату Верховної Ради УРСР Івану Зайцю

Українознавчий клуб “Спадщина” Київського будинку вчених звертає увагу народних депутатів УРСР на той факт, що в наш час гласності громадянство України позбавлене можливості ґрунтовно ознайомитися з перебігом роботи сесії. Ми вважаємо, що виборці повинні мати можливість не тільки бачити виступ депутата по телебаченню чи слухати по радіо, але також мати змогу прочитати стенографічний звіт сесії. Не менш важливою інформацією є результати поіменного голосування. Виборці повинні знати, за що і як голосує нами обраний депутат.

Звертаємося з пропозицією до сесії забезпечити регулярну публікацію стенографічного звіту сесії Верховної Ради УРСР і результатів поіменного голосування з усіх питань на сторінках республіканської преси (як це робить, наприклад, газета “Известия”).

За дорученням клубу “Спадщина” -  Л.Добрянський, А.Ціпко

Літо 1990 року було багатим на політичні події, де велику роль відіграли депутати “Спадщини”. Прийняття Верховною Радою Декларації про державний суверенітет було результатом величезних зусиль демократичних депутатів і в числі найактивніших був Іван Заєць. Олександр Мосіюк, завдяки своїм розумним і логічним виступам на сесіях Київської міської Ради, був обраний заступником Голови цієї Ради. Головою ради став Арнольд Назарчук – суперник на виборах Івана Зайця, який програв Івану, але пройшов у міську Раду. Так от, Олександр Мосіюк взяв на себе сміливість і, будучи тоді виконуючим обов’язки Голови Київради, під час багатотисячного мітингу власноручно підняв над Києвом синьо-жовтий український прапор. На жаль, обидві події стались, коли я був в геологічних експедиціях і не зміг бути учасником мітингів, що супроводжували ці історичні події.

В цілому, якщо сказати, то обрання демократичних депутатів у Верховну Раду і місцеві Ради перемістило центр політичної активності з громадських організацій у сесійні зали цих Рад. А, особливо, після прийняття Декларації про державний суверенітет України. Тому особисто я з весни 1990 р. практично перестав активно працювати в “Спадщині”, вважаючи своє завдання виконаним. Восени 1990 р. я залишив своє місце роботи вченого секретаря ІГН АН УРСР і поступив в докторантуру при цьому ж інституті.