Виборча кампанія. Перший тур

5 лютого 1990 р. ми зібралися в конференц-залі одного з гуртожитків Київського механічного заводу по вул.Туполєва 5а. Тут під керівництвом Валерія Лісниченка постійно діяв центр гуртування демократичних сил Ленінградського району.

7 лютого в Інституті колоїдної хімії АН УРСР проходила зустріч кандидатів у депутати з виборцями. Виступили Радчук, Синякова, Ступін, Юрченко, Заєць, Гейченко, Назарчук. Як підсумок я записав собі недоліки у виступі Івана: поспішає з відповіддю на запитання; відчувається невпевненість; нам потрібно для його виступів розробити програму виходу України з кризи, щоб він мав готові рішення.

На цій зустрічі з виборцями і на всіх інших люди підходили до Івана і пропонували себе для роботи у виборчій кампанії. Ми записували їхні координати і таким чином розросталась і зміцнювалась наша команда. Так “знайшлись” Юрій Рубан, доктор наук Анатолій Запольський, Анатолій Ціпко та багато інших.

12 лютого – виступ на заводі “Електронмаш”. Готуючи наступний виступ Івана, я занотував у своєму записнику завдання:

1. Домовитись про виступ Івана перед водіями автобази.

2. Підійти в гуртожиток міліції по вул.Семашка і домовитись про виступ Івана в четвер.

3. Взяти шарж Івана, намальований С.Бушаком, і дати художнику Козубу для збільшення, щоб помістити на плакат.

4. О.Пшеничній дати текст листівки для друку і узгодити текст.

5. Розписати членів команди по міських округах і визначити головних “під павуків”.

6. С.Бушак складає текст листівки.

7. Скласти список всіх найбільших підприємств в окрузі і скласти план виступів Івана.

8. Підготувати плакати, з якими ходитимуть члени команди.

Для того, щоб ефективно просувати різного рівня кандидатів від демократичного блоку, ми випускали подвійні і потрійні листівки. Наприклад, спільна листівка за Андрущенка-Мосіюка-Зайця. Андрущенко балотується в районну Раду, Мосіюк – в міську 123 округ, Заєць – у Верховну, округ № 17. Андрущенко і Мосіюк, поширюючи ці листівки в своїх округах, одночасно орієнтували виборців, за кого голосувати для вибору у Верховну Раду. По виборчому округу № 129 у міську раду балотувався відомий поет Іван Малкович. Ми зустрічалися з ним на зборах кандидатів в депутати на Борщагівці. Він поширював досить оригінальну листівку.

У мене зберігся робочий варіант списку листівки під назвою “Група підтримки для роботи по Святошинському виборчому округу № 17” : Іван Бойко, Леонід Добрянський, Анатолій Запольський, Сергій Бобряков, Олександр Білоцерковець, Ярослав Мовчан, Юрій Рубан, Анатолій Ціпко, Тарас Чорнокожа, Роман Кромпляс, Леонід Кіреєв, Володимир Сидорчук, Тоня Піпко, Віра Костенко, Роман Медах.

В більшості випадків Іван Заєць сам особисто виступав перед виборцями, хоча в деяких випадках, щоб встигнути в кількох місцях, приходилось це робити і нам – довіреним особам або членам групи підтримки. Ось короткий мій виступ на одному з мітингів на майданчиках Борщагівки, де виступали перед виборцями кандидати в депутати.

“Іван Заєць родом з Народичів, людина, що тепер вже не може після Чорнобиля повезти своїх дітей на землю батьків. Працював у колгоспі. Закінчив аспірантуру. Один із засновників українознавчого клубу “Спадщина” при Київському будинку вчених, який був створений ще в 1987р. Один із організаторів першого в Києві масового екологічного мітингу, співавтор програми і статуту Народного руху. А ви розумієте, що писати програмні документи - це набагато складніша інтелектуальна робота, ніж просто красиво виступати перед аудиторією. Як сказав депутат Черняк, зараз найважливіший показник для депутата - це перевірка на страх і на стійкість до привілеїв.

Шлях створення нових громадських організацій – “Спадщини” і Руху – шлях важкий. Був тиск і збоку партапарату і по адміністративній лінії за місцем роботи. На страх він перевірений. Він пройшов складний шлях політичної боротьби. Він людина не випадкова. На нього можна покластися у вирішенні державних питань. Принциповість його перевірена на зустрічах із вищими керівниками нашої партії – Леонідом Кравчуком та іншими членами ЦК.

Це молода людина – 37 років. Ми з вами даємо старт молодому політику, який своїм інтелектом зможе збагатити нашу Верховну Раду. Великий політичний досвід, перевірений на ділі політичний інтелект, безстрашність і принциповість – ось ті якості, що дозволяють мені без вагання довірити йому вирішення питань у майбутній Верховній Раді”.

Найефективнішою роботою по агітації виборців було визнано ходіння по квартирах людей. Ми працювали так. Група 5-6 чоловік, підходимо до багатоквартирного будинку, розбиваємось по дві особи. Двоє опрацьовує один під’їзд, домовляємось через півгодини зустрітись. Як правило піднімаємось на верхній поверх і поступово спускаємось вниз. “Кожна двійка” має з собою листівки. Дзвонимо в двері, питаємо хазяїв чи йдуть вони на вибори, чи визначились, за кого голосуватимуть. Навіть якщо отримуємо негативну відповідь, просимо одну хвилину, щоб розказати, чому варто голосувати за Івана Зайця. Після словесної агітації даємо в руки листівку. В деяких випадках варто було подзвонити у всі квартири, що є на площадці, і виступити перед кількома сусідами. Це було більш переконливо для людей. З погляду безпеки я намагався не посилати одну людину для роботи в під’їзді, а лише двох, особливо жінок. Бо якщо людину покличуть до квартири (а таке бувало і потрібно заходити), то потім відшукати такого агітатора і відірвати від балакучого виборця бувало дуже непросто. Коли всі виходили з відпрацьованих під’їздів, переходили до наступних, або до іншого будинку.

Ефективною також була агітація з плакатом. Як правило, в кінці зміни біля заводу або на зупинці громадського транспорту. Агітатор або група тримає біля себе або на шиї плакат. Люди підходять і зав’язується бесіда. Тут і вручаються листівки. Висококласним агітатором-індивідуалом з плакатом у нас вважався Юра Рубан.