1989 рік

14 січня пройшли звітно-перевиборні збори “Зеленого світу”. Переважною більшістю Головою обрано Ю.Щербака. Заступники – Д. Гродзинський і В.Сахаєв. Секретаріат: С.Братунь, А.Глазовий, Л.Федорук, В.Серьогін, С.Курикін, С.Дудко, А.Демиденко, Ю.Височин, С.Федоринчик, Черінько, А.Панов.

16 січня в “Спадщині” відбулося пленарне засідання. Порядок денний:

1. Проблема екологічного розвитку України.

2. План експедицій на 1989 р.

3. Інформація про вибори в депутати Верховної Ради СРСР.

По-першому питанню я зробив доповідь. Співдоповіді прочитали Андрій Матошко і Микола Жарких. Виступили в обговоренні: І.Заєць, В.Гейченко, Ю.Попов, О.Панасюк, Л.Федорук, П.Загороднюк, В.Кулінич. Текст моєї доповіді подаю без змін. Пізніше ми з Андрієм Матошко у співавторстві видали з цього матеріалу статтю.

По-другому питанню обговорювали, які експедиції варто провести. Виступили Лідія Орел, архітектор Виртовський, Тетяна Шевчук, Світлана Щербань, Сергій Білокінь.

По-третьому питанню С.Федоринчик повідомив, що почалося висування кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР. Від демократичного блоку будуть балотуватися Ю.Щербак, Д.Гродзинський, В.Черняк, О.Сергієчко, С.Ольшинський, В.Шестопалов, Гончаренко. Будуть формуватися групи підтримки наших кандидатів.

Текст доповідей Л. Добрянського та М. Жарких додається.

Шановне товариство!

Не перебільшуючи можна сказати, що на сьогодні екологічний стан нашого краю загрозливий. Не буду повторювати ті аргументи і факти, які ви всі добре знаєте з виступів у пресі, по радіо і телебаченню Бориса Олійника, Юрія Щербака, Дмитра Гродзинського, Володимира Яворівського, багатьох інших стурбованих людей. Йшлося про це і на мітингу в Києві, що відбувся в листопаді минулого року. Можна тільки зазначити, що однією з багатьох причин, якими викликана сучасна екологічна ситуація на Україні, є відомчий підхід до господарювання. У зв’язку із цим нам здається, що наукові і громадські сили України повинні ставити питання про розробку нового підходу до взаємин людина – природа. Виходячи з того, що потрібно людині, яка живе на Землі, щоб у міру можливостей не позбавляти її благ, що дають сучасний розвиток техніки і технологій, разом із тим не допустити її отруєння власними відходами. Ми усвідомлюємо, що подібний підхід далеко не новий, але вважаємо, що розробка методів його застосування конкретно для умов України стала життєвою необхідністю. Треба порахувати, як закликає Голова ради по вивченню продуктивних сил Української РСР нашої Академії наук Сергій Іванович Дорогунцов, потрібно нам електроенергії, скільки води, металу, хліба і всього іншого виробляти, щоб нормально жити, залишками торгувати, але щоб і не виснажувати надміру ресурси своєї землі.

На наш погляд при розробці стратегії розвитку треба виходити з закономірностей розвитку суспільства, і, зокрема, особливостей того народу, що мешкає на даній території. Народ має історично територіальну, культурну і мовну єдність. Тільки народ, що усвідомлює себе як цілісність, відчуває себе господарем своєї землі, спроможний по-справжньому турбуватися про її збереження. Таким чином українознавство є одним із важливіших складників при вирішенні екологічних проблем нашого краю. У зв’язку із цим керівництво українознавчого клубу “Спадщина” вважає за потрібне поставити завдання по розробці наукової проблеми: Еколого-етнічна модель національного розвитку України. Метою такої роботи буде досягнення гармонійного співіснування народу (з його технічними і технологічними додатками) і природи України. При цьому передбачається, що методи і засоби виробництва в промисловості, сільському господарстві, в науці повинні не те що загальмуватися, а навпаки - активно розвиватись, маючи на меті досягнення ними світового рівня. Республіка повинна мати всі ці показники світового рівня, знаходячи при цьому науково обґрунтовані компромісні рішення щодо природокористування і природо збереження. Як приклад, можна взяти Японію, де виробництво, сільське господарство побудовані з урахуванням національних особливостей японців. Величезні результати такого підходу відомі всьому світові.

Ми вважаємо, що основою, від якої треба вести відлік, є саме народ, нація – об’єднані спільною територією, історією, культурою. Наступним етапом може бути розробка моделей іншого рівня, дрібнішого або вищого. Наприклад, моделі розвитку регіонів або груп республік, нарешті СРСР. Нам відомо, що в Держкомприроди УРСР розробляється план розвитку української РСР на період до 2015 року, але як повідомив представник цієї установи А.Андрієвський, він ще на стадії доробки. Текст його нам не відомий. Не відомо, який закладено в нього методичний підхід. Думаю, що наш клуб має право організувати роботу фахівців АН УРСР та інших установ по створенню пропонованої моделі розвитку республіки, маючи на меті передати всі отримані результати у відповідні урядові органи. Очевидно, що для розробки такої моделі розвитку республіки потрібно залучити науковців з різних галузей науки. Тому сьогодні ми хочемо обговорити це питання, щоб почути поради, як в плані постановки завдань, так і методів їх вирішення. Вважаємо, що створення такої моделі потрібно зробити на прикладі Середнього Подніпров’я. Можна назвати багато аргументів позитивного і негативного плану на користь саме цього регіону, який є типовим, є клубком всіх проблем, які характерні для України: - ядро етногенезу, ядро розселення українського народу; - концентрація народного духу (звідси родом народний геній Т.Шевченко). Вже існують програми: “Шевченків край”, запропонована Фондом культури УРСР; “Тарасові шляхи”; “Проблема водосховищ на Дніпрі”; “Будівництво Чигиринської атомної станції”; “Висока концентрація промисловості і сільського господарства”; “Чисельність історичних, археологічних, природних та інших пам’яток”; “Активне руйнування живописної долини Дніпра”.

Ми сподіваємось, що українознавчий клуб “Спадщина”, значну частину якого складають працівники АН УРСР, стане центром по розробці деяких наукових питань, що знаходяться на стику існуючих наукових напрямків і поки не входять в тематичні плани наукових закладів. Таким питанням, сподіваємось, буде створення моделі еколого-етнічного розвитку Української РСР.