Вони бувають різними. Болючими і гіркими, мов та кактусова голка. Чи світлими, як промінь надії в безвихідній ситуації. Вони можуть давати нам енергію та мотивацію рухатися далі, підкорювати нові вершини. А можуть бути кайданами, міцними залізними кайданами, які триматимуть тебе на одному місці, не даватимуть рухатися далі...
***
Ти біжиш полем, всіяним колосками пшениці. Твої руки доторкаються до них, і ти відчуваєш кожен їхній сантиметр-міліметр. Ти чуєш спів птахів, вдихаєш свіже повітря. Твоя голова є невеликим будиночком для сотні тисяч думок, які рухаються зі швидкістю сонячного світла... Ти живеш тут, але мовби не зараз! Враз ти натикаєшся на високу сіру стіну. Ти біжиш вздовж неї. Біжиш, біжиш, біжиш. А їй немає кінця–краю. Вона мов є колом, з якого неможливо вибратися. І ти в середині нього, у середині спогадів... Don't dwell on the past
04:27 02.05.2023
#562 в Не художня література
#1764 в Молодіжна проза
#753 в Підліткова проза
Відредаговано: 21.10.2024