Глава 4

День розпочався несподівано тяжко для Аріелли. Дамір, замість того, щоб підтримувати та допомагати їй, він нагружав її додатковою роботою та ігнорував її ідеї.

—  Аріелло, я потребую, щоб ти працювала над цим проєктом до вечора. Ми маємо важливу зустріч завтра, і мені потрібно, щоб все було готово.

—  Але, Даміре, я вже маю невідкладні завдання, які потрібно завершити.

—  Немає вибору. Це твоя робота, і ти знаєш, що я очікую від тебе.

Зрадітелів робочого дня було багато, і Аріелла вирішила поговорити з Даміром про свої питання. Вона вирушила до його кабінету з рішучістю виразити свої почуття і вимоги.

Проходячи коридором, вона несподівано відчула дивний привкус образи і розчарування. Вона зупинилася перед дверима кабінету Даміра, щоб зітхнути і зібратися з думками перед тим, як увійти. Проте, коли вона відчинила двері, те, що побачила, вразило її набагато більше, ніж вона могла собі уявити.

Дамір і секретарка були за його столом, обіймаючись і цілуючись, як пара закоханих підлітків. Їхні обличчя зблідли від шоку, коли вони помітили, що Аріелла стоїть у дверях, свідкуючи цього несподіваного моменту.

—  Аріелло, це... Це не так, як здається, — здивовано сказав він

—  Я...  Я просто... Я просто прийшла поговорити з вами про проєкт.

Аріелла відчувала, що її розум був як пустий лист паперу. Її розчарування було важко описати словами. Вона почувалася поглиненою хвилею емоцій, від болю і розчарування до обурення і підозрілості.

Цей момент був як молоток, що розбив її надії та довіру. Вона відчувала себе вразливою і розбитею, опустившись на дно своєї власної невпевненості.

Розчарувана і розгублена, Аріелла відійшла від дверей кабінету, прагнучи втекти від цього неприємного зору. Її кроки були важкими, а серце боліло від непорозуміння і образи.

Вона не могла зрозуміти, як Дамір, котрий колись був її наставником і ментором, міг так зрадити її довіру. Її думки були в розпливчатому хаосі, а образи Даміра та секретарки залишали її розчарованою.

Прийшовши до свого робочого місця, Аріелла відчула, як сльози стали набиратися в її очах. Вона сіла за свій стіл і закрила обличчя руками, намагаючись стримати свої емоції. Її довіра була порушена, а внутрішня біль ставав все глибшим і глибшим.

Коли одна з її колег підійшла до неї, щоб поцікавитися, чи все в порядку, Аріелла просто склала руки на столі і покивала головою. Вона не могла поділитися своїми почуттями з ким-небудь іншим, бо їй здавалося, що ніхто не зможе зрозуміти її страждання.

За кілька хвилин до закінчення робочого дня Аріелла підійшла до свого комп'ютера і збиралася зібрати свої речі. Її думки були в розпливчатому хаосі, і вона не могла зосередитися на роботі.

Прокинувшись від свого глибокого міркування, вона помітила, що на екрані комп'ютера є нове повідомлення електронної пошти. Вона відкрила його і побачила, що це повідомлення від Даміра.

Дамір: Аріелло, я хотів би поговорити з вами. Можемо зустрітися в кав'ярні під час обіду завтра? Я хочу пояснити те, що трапилося та вибачитися за свої дії.

Аріелла замислилася над цим повідомленням. Чи вона готова зустрітися з Даміром і почути його вибачення? Вона відчувала себе залишеною і обманеною, але також була цікава почути, що у Даміра є сказати.

Врешті-решт, вона вирішила, що зустріч з Даміром може допомогти з'ясувати ситуацію. Вона відповіла на повідомлення позитивно, згоджуючись на зустріч в кав'ярні на наступний день.