Глава 30

У відділку вони почали шукати потрібну їм споруду. Їх вибір зупинився на віддаленому будинку з невеликою територією, який здається в оренду та ще на одному складі на виїзді з міста. Розділившись на дві групи вони сіли у машини та поїхали. Степан та Кирило були у групі, яка їхала до складу.

Приїхавши до складу вони не наближалися надто близько, як було виявлено, минулого разу Марія розставила датчики, які спрацювали, коли відкрилися двері і потім їй дійшов сигнал і стався вибух.

Цього разу була розроблена більш безпечна схема. Вони розташувалися по периметру, було виявлено, що у середині є одна людина і ще одна у підвалі, також їм подзвонили та повідомили, що інша група нічого не виявила. Точно впевнившись, що вони у правильному місці, почалися дії.

Кирило сподівався, що з Кірою усе гаразд. Його, розуміється, не допустили до дій, як і минулого разу. Від очікування, він не знав куди себе подіти і що робити окрім, як спостерігати за всім у вікно і чекати.

-

Кіра спала, коли почула якийсь гуркіт, вона одразу відкрила очі. Їй стало страшно, вона не знала, чого ще чекати від Марії і що спаде їй на думку. Вона почула кроки, відкрилися двері, забігла перелякана Марія та зачинила двері на ключ.

Вона підбігла до неї, її очі блищали і в погляді читався якийсь нездоровий блиск. Кірі стало ще страшніше, коли вона побачила ніж та якийсь пульт з миготливою лампочкою у її руках.

Марія швидко схопила її за волосся в цей момент хтось почав вибивати двері. Раз вона така перелякана, це мабуть моє спасіння. Радісно промайнуло у Кіри в голові. Але усі думки про надію вщухли, коли Марія закричала, коли поліцейські вибили двері та увійшли:

- Не підходьте ближче інакше я усіх нас підірву.

Кіра впізнала одного з поліцейських, це був Степан, він вів її справу. Вона була рада його бачити.

- Послухайте, Марія, ви ж не хочете завдавати Кірі болю, ви піклуєтеся про неї, тому, будь ласка відійдіть від неї та передейте мені, повільно все, що у ваших руках.

- Ні. – Несамовито кричала Марія. – Ви всі підете та не будете переслідувати нас, коли ми поїдемо.

- Це не варіант.

- Те, що пропонуєте ви, також.

Вона наполягала на своєму. Кіра вирішила спробувати достукатися до неї.

- Будь ласка, Маріє, відпусти мене та без опору піди з ними. Я буду тебе навідувати, я не кину тебе, тільки відпусти.

- Ти ж знаєш, я не можу. Тоді в нас не буде шансу.

- Будь ласка, подивись на мене, невже ти бачиш у моїх очах, щось окрім розпачу та страху, невже ти вважаєш, що це теплі почуття?

Наступної миті все сталося так швидко, що Кіра не одразу зрозуміла, що трапилося. Коли Марія подивилася на неї, швидко підбіг Степан та вибив вибуховий пристрій та ніж з її рук, а інший поліцейський відтягнув її від неї та повалив на землю.

Кіра теж впала, до неї підійшов, інший поліцейський та звільнив її і допоміг піднятися. Марія громко волала, коли її виводили на гору. Кіра була рада, що все закінчилося.

-

Кирилу не сиділося у машині, він бачив та чув, що в середині щось відбувається. Він вийшов і почав ходити взад та вперед, чекаючи.

Коли він побачив, що виходять поліцейські, він встав, як вкопаний та почав очікувати. Спершу вивели Марію, коли вона його побачила, вона кричала та спробувала побігти до нього, але їй втримали та посадили у поліцейську машину.

Далі вже йшла Кіра, їй допомагав йти Степан. Вона була жива і це було головне. Він одразу побіг до неї. Коли Кіра його побачила, вона посміхнулася, а коли вони обійнялися, вона розридалася, а він її втішав.