Глава 22

Коли Кіра прокинулась, біля неї сидів занепокоєний Кирило та дивився у вікно. Вона не одразу зрозуміла, що відбувається і чому вона серед дня лежить у ліжку та потім вона пригадала, що сталося напередодні і заплакала. До неї одразу повернувся Кирило.

- Усе гаразд, люба.

Він встав і швидко підійшов до неї, сів біля та простягнув руки щоб обійняти, вона притулилася до нього, шукаючи у його обіймах комфорт. Проплакавши у його обіймах деякий час, вона заспокоїлась та вирішила запитати.

- Що трапилось із Андрієм? Як він загинув?

Кирило поцілував її у лоба, відсунувся від неї щоб подивитися у її очі.

- Кажуть, що в нього трапився серцевий напад і він впав у стічну канав.

- Так це що був нещасний випадок?

- Ні. На потилиці знайшли слід від ін’єкції, що пришвидшила йому артеріальний тиск і в нього стався нападок. Здоровій людині ця ін’єкція не зашкодила б, але в нього були проблеми і тому це його вбило.

- Тобто це зробив хтось, хто добре його знав?

- Так.

Вона поміркувала і запитала.

- Як гадаєш це пов’язано з нами і тим що він хотів нам розповісти?

- Якщо чесно, то зараз я ні в чому невпевнений. Він був приватним детективом, в нього було багато ворогів. Може так збіглося, що хтось його вбив саме в той час, коли він хотів з нами зустрітися, а може це той хто тебе переслідує.

Кіра на все це могла тільки кивнути, тим часом Кирило продовжував розмірковувати.

- Особисто мені, дуже хотілося б, щоб це був перший варіант, але моя інтуїція каже, що це другий варіант і це не аби як мене злить і засмучує, тому що виходить, що цей переслідувач не просто стежить за тобою, а й якимось чином дізнається про всі твої розмови й плани, це може бути хтось з твого оточення.

- Це жахливо, нащо комусь таке робити, що він від мене хоче.

- Не знаю і сподіваюсь, що його спіймають раніше ніж ми дізнаємось.

- Я теж. Як гадаєш, в поліції знайдуть якісь записи чи матеріали по нашій справі, що допоможе знайти його?

- З тим як останнім часом все відбувається, мені здається, що якщо його вбив він, то і матеріали які були при Андрію, він забрав, а якщо його вбив хтось інший, то може нам пощастить і усі матеріали зараз у поліції.

- Так хочеться вірити у щось добре.

- Мені також.

Кирило поцілував її у щоку.

- Давай повечеряємо?

- Не дуже хочу, але треба.

Її голова досі трохи паморочилося, але вона встала та направилася до кухні, подумки додавши незабути сходити до лікаря.

-

На наступний день вони поїхали у відділок. Кіра та Кирило подзвонили на роботу і сказали, що їх не буде. Впевнена на 90% що це займе майже увесь день, похмуро подумала Кіра, застібаючи ґудзики на блузці.

Вона дуже хвилювалася, раціонально, вона розуміла, що нічого хорошого їм не скажуть, а внутрішньо Кіра сподівалася на гарні новини і що увесь жах закінчиться.

Хвилювання додавав похід до лікаря, Кирило настояв: Якщо вже в нас сьогодні ніби вихідний, давай проведемо його с користю. Після вмовлянь, вона признала його правоту і погодилася.

Кирило заглянув до неї.

- Ну що готова?

- Так. Ходімо вже.

У відділку, вони чекали пів години, перш ніж зайшли до кабінету. Їх довго розпитували нащо вони звернулися до Андрія, що він дізнався. На превеликий жаль Кирила та Кіри ніяких даних при ньому не було, коли знайшли тіло і у його кабінеті, той хто його вбив забрав усе і розтрощив його ноутбук. Поліцейські знайшли декілька флешок у його тайниках і наразі вони розшифровуються.

Виходили вони вже після четвертої години і поїхали відразу до лікарні.

***

Дорогі читачі, мені дуже шкода, що була така велика затримка в публікації нових глав. Але ви не хвилюйтеся зараз глави будуть публікуватися два рази на тиждень. Я дуже сподіваюся, що ви ще чекаєте продовження.