Глава 14

Кіра та Кирило сиділи на дивані, дивилися танцювальну передачу після вечері. Він робив їй масаж ніг. Кірі було цікаво про що він думає, вираз його обличчя був замислений. Коли почалася реклама, Кіра прибрала свої ноги з його, присунулася ближче, поцілувала його та запитала:

- Про що ти замислився?

- Про тебе.

- Про мене?

- Так, кохана, про тебе. Пам’ятаєш я казав тобі, що ти мені подобалася? – Вона кивнула. – Так ось, я вирішив ризикнути та почати стосунки з тобою, тому що не хотів більше нічого упускати в житті і я дуже радий, що я так вирішив, тому що ти змінила моє життя на краще, тоді я переживав складний період у житті і зараз я відчуваю себе повноцінним, ти зцілила мене.

- А ти зцілив мене.

Вони міцно поцілувалися, коли Кирило цілував їй шию, вона зненацька запитала:

- А що трапилося?

- Коли?

- Ти сказав, що в тебе був не простий період.

- А, ти про це.

- Так.

Кирило віддалився від неї, запрокинувши голову на спинку дивана та дивлячись у стелю, Кирило почав розповідати про свої стосунки з Олею. Спочатку усе було чудово, та коли вони почали разом жити, вона почала стежити за кожним його шагом, перевіряти його телефон, забороняла спілкуватися з друзями та коли вона почала віддаляти його від спілкування з батьками він вирішив, що ці стосунки стали токсичними та вирішив з нею розстатися та відмінити помовку, вона спочатку начебто добре все сприйняла та коли він пішов перевірити її, бо Оля дуже довго знаходилася у ванній кімнаті, коли він зайшов він побачив, що вона під водою і швидко витяг її, вона ледь дихала тому він викликав швидку. Оля подала на нього до суду не тільки через будинок, а ще й вимагала моральної компенсації за прожиті разом роки, вона справу програла та змушена проходити психологічне лікування.

Кирило був дуже пригнічений та не хотів нових стосунків, але коли дізнався, що вона і Павло розлучилися, почав думати про те чи варто йому з нею ризикувати.

- Я теж дуже рада, що ти ризикнув.

- Може продовжимо те на чому зупинились.

- Продовжимо у спальні, реклама вже завершилася і зараз буде танцювати моя улюблена пара.

- Що ж доведеться мені терпіти ці танцювальні питки.

- Ой не вдавай мученика, тобі теж подобається це шоу.

Вона знов поставила ноги на Кирила і він продовжив робити їй масаж.

-

Видався важкий робочий тиждень, тому Кіра ще більше не могла дочекатися вихідних. Кирило збирався відвести їх у будиночок у лісі, вони планують вимкнути телефони і відпочити від усього і насолодитися спільним часом.

Тож коли у п’ятницю Кіра готувала вечерю, вона ще раз думала чи все необхідне вони зібрали.

- Смачно пахне. Що це?

- Лазанья з подвійним сиром.

-Звучить теж чудово.

- Якщо хочеш допомогти, помішай соус у тій каструлі.

- Добре.

Коли вони закінчили готувати та накрили на стіл, перед тим як вони вже зібралися почати їсти роздався дзвінок у двері.

- Цікаво, хто це може бути.

- Може хтось із сусідів?

- Піду перевірю.

- Добре, тільки не довго, вечеря холоне.

Він поцілував її та пішов до двері.

Може вона була уже самонадіяна та Кіра вважала, що на цих вихідних Кирило хоче зробити їй пропозицію. Вона ще не була впевнена чи готова вона ще до одного шлюбу та вона була готова ризикнути, Кирило робить її щасливою і вона кохає його, вони вже разом живуть і в них мало сварок, тому може цей шлюб, хоч і буде не першим, та він буде останнім. Припини, ти навіть не впевнена, що він справді зробить пропозицію, а вже розмріялася.

Коли вона почала розмірковувати про вигул собак після вечері, повернувся Кирило, його вираз обличчя був сумний.

- Щось трапилося?

- Так, пограбували ще одних сусідів.

- Кого?

- Катю та Олесю, вкрали телевізори та ноутбук на першому поверсі.

- Який жах, як Олеся? В неї проблеми з серцем.

- Катя сказала, що її мати випила заспокійливого та зараз вже начебто добре. Також вона сказала, що завтра планується районне зібрання, хочуть обговорити патрулі.

- Краще просто усім поставити сигналізації, тихий район, а тепер ці пограбування.

- Не забувай, що й до тебе колись вломилися.

- Пам’ятаю і мені допомогло встановлення сигналізації.

- Коли повернемося встановимо, якщо тобі буде від цього легше.

- Дякую, буде. І якщо ти не забув, тоді ти настояв, щоб я встановила сигналізацію.

Він посміхнувся.

- Не забув.

- До речі ти сказав, що завтра збори, але ми ж завтра їдемо чи вже не їдемо.