Глава 11

Минув вже тиждень після того як вона поговорила з Кирилом і яке ж було її полегшення та щастя, що він не втік від неї, як вона побоювалася. Як вона і передбачала він одразу запропонував подзвони і все розповісти в поліцію, щоб в них було більше даних і можливо вони б серйозніше віднеслися до її справи.

Декілька разів він натякав, що їм може треба жити разом, але незважаючи на всі обставини, Кіра була ще не готова та тим паче їх стосунки ще на стадії цукерково-букетного періоду, хоча можливо вже й час перевести стосунки на іншу стадію, але все одно жити разом, ще рано.

Тим паче спільне проживання може погіршити стосунки, так сталося у багатьох її подруг, та й з колишнім вони не одразу притерлися один до одного, хоча й кохали та були заручені. А стосунки з Кирилом роблять її щасливою останнім часом, особливо коли все стало тільки погіршуватися.

Вона здригнулася, коли задзвонив телефон, Кіра подивилася, хто це, дзвонила Оксана. Вона вилаялася подумки, вона зовсім забула, що на ці вихідні мала приїхати сестра та познайомитися із Кирилом. Яка я погана та неуважна сестра.

- Привіт. Як ти?

- Привіт. Приїдеш усе розповім, багато чого трапилося.

- Сподіваюся гарного. Я вже виїхала, через кілька годин чекай.

- Дуже чекаю.

Вони одночасно поклали слухавки попрощавшись перед цим. Кіра почала швидко наводити порядок у будинку. Вона не була нечупарою, але й ідеально чисто в неї ніколи не було. Гадаю усе встигну, можливо ще й душ прийму. О, ще й Кирилу треба подзвонити. Ось і перехід на іншу ступінь у стосунках, знайомство з родичами, хоча це тільки сестра, а ще треба познайомитися з його та моїми батьками.

-

Кіра встигла все прибрати та прийняти душ, вона переодяглася у блакитну блузку та джинси. Як раз надійшло повідомлення, що Оксана через кілька хвилин приїде. Саме час написати Кирилу: “Привіт, моя сестра приїжджає на вихідні та бажає познайомитися з тобою.”

“Вона посміхнулася, тому як швидко він відповідає. З радістю з нею познайомлюся. Увечері зайду.”

“Ми будемо чекати.”

“Я захвачу вино.”

Кіра вийшла на галявину, щоб зустріти Оксану. За поворотом вона побачила чорний мерседес Оксани. Лея радісно загавкала.

- Так, так, скоро в тебе буде ще більше уваги та обіймашок. Ну й любиш же ти увагу.

Оксано вийшла з машини і вони відразу кинулися одна одної в обійми. Оксана була у жовто-рожевому сарафані з квітковою вишивкою на рукавах, волосся в неї було довше ніж у неї, Оксана зробила гарну косу, прикрасивши шпильками у формі квітів, такого ж кольору як сарафан, образ довершували білі кеди. Її сестра завжди була модницею.

- Виглядаєш приголомшливо.

- Дякую, дякую, я дуже старалася.

Вони вже направлялися додому, коли Оксано спохопилася.

- Ой, чекай, я забула узяти сумки із машини.

Лея побігла за Оксаною, коли та взяла сумку, вона посміхнулася Леї.

- Авжеж моя люба, я не забула про тебе.

Вона нахилилася та почухала Лею за вушком, та від радощів лягла на спину, щоб їй почухали животик, вона це любила найбільше.

- Ходімо усі додому, там і побавишся з нею.

- Ну і де ж твій Кирило?

- На роботі, він прийде увечері.

- От і добре, буде в нас час на жіночі плітки.

Вони розсміялися, тому що вони обидві не любили плітки.

- Де твоя кімната ти знаєш, а я поки піду зроблю нам ланч.

- Млинці?

- Ні, млинці це повноцінний сніданок.

- Ну будласочка, я так давно не їла млинці, а ти робиш смачні, майже як у мами.

- Вмієш же ти вмовляти.

Оксано радісно поплескала у долоні та пішла до своєї кімнати.

-

Коли вона розповіла сестрі, то реакція була дуже несподівана і вона навіть думала може відмінити вечерю з Кирилом. Оксано дуже образилася, що вона не розповідала їй все одразу, а дочекалася, коли та приїде. Її головний аргумент був “Я ж твоя сестра, ми все одна одній завжди розповідаємо”. Їй справді було дуже прикро та ніяково, що вона це допустила, в неї не було ніякого наміру навмисно не казати сестрі. Я такі погана та неуважна.

Вона знала, що Оксані треба час охолонути і вона потім сама піде на розмову. Кіра як раз встигла вигуляти Лею, коли повернулася, її чекала Оксано.

- Я досі дуже ображена на тебе, але я розумію, що ти була просто неуважна, тобі було важко.

Вона сіла поруч із Оксаною та обійняла її.

- Дякую сестричко, ти просто чудова, а я неуважна та дурна.

- Ти не дурна, хоча інколи буваєш.

Вони розсміялися і вона відчула полегшення.

- Ну що, ходімо готувати вечерю. Адже Кирило прийде?

- Так, Оксано, прийде. Але, якщо зізнатися, я майже усе відмінила.