Глава 10

Кіра стрімко вибігла з кабінету, вона не могла більше знаходитися у себе в кабінеті, стіни неначе почали тиснути на неї. Вона хотіла як змога скоріше опинитися вдома та заритися під простирадлом і скоріше за все трішки або не трішки поплакати. Вона і зараз ледь стримувала сльози, які пекли у очах.

- Усе гаразд? – Її окликнула Марія.

- Так, так, просто в мене розболілася голова, тому я краще піду додому.

- Добре. Я можу щось зробити?

- Ні, все гаразд, працюй далі.

Покидаючи приміщення вона прискорила свої кроки, тремтячими руками ледь знайшла ключі від машини. Може мені у такому стані не варто сідати за кермо, але чекати таксі тим паче не хочу. Сівши за кермо та завівши машину, не розганяючись, а спокійно Кіро поїхала додому.

Вона була дуже рада, що у цей час Кирило на роботі і він не побачить, що вона повернулася додому і не буде нічого у неї питати, турбуватися про неї. Зараз це б її ще більше пригнітило та розізлило.

Декілька разів вилаявшись поки розбиралася із сигналізацією, Кіра навіть не привітала Лею, яка радісно підбігла до свої господині. Вона зняла пальто та взуття та побігла до спальні.

Опинившись під простирадлом і почавши плакати, Кіра нарешті помітила Лею, яка тулилася до неї пропонуючи свою втіху. Вона обійняла собаку та почала ще більше плакати.

Вона не розуміла, чому це відбувається, хто усе це робить і навіщо? Чому це відбувається саме з нею? Вона вважала, що вже достатньо страждала і виборола свій шанс на щастя, вона як і усі заслуговує бути щасливою.

Може хтось так ненавидить мене, що не хоче,щоб в мене навіть був шанс? Адже я тільки почала зцілюватись від усіх негараздів, почала виходити з депресивного стану, хоча самої депресії на щастя не будо.

Вона могла б подумати на Павла, але в нього кишка тонка на таке, він би не зробив нічого, що може призвести до його арешту. А може він когось найняв? Ні, це я маю його настільки ненавидіти, щоб зробити боляче, адже це він мене скривдив, а не я його. Тоді хто це? Кому я настільки перейшла дорогу?

Розмірковуючи, вона не помітила, як заснула. Кіру розбудив дзвінок у вхідні двері. Неохоче вставши, вона спустилася та подивилася хто це. Побачивши,що це Кирило, вона відчинила двері та сподівалася, що не дуже жахливо виглядає.

- Привіт. – Радісно привітався Кирило, а потім насупився та додав. – Усе гаразд?

Чудово, я ще й жахливо виглядаю, сумно підсумувала Кіра.

-  З чого ти взяв.

- У тебе червоні очі неначе ти багато плакала.

Ну це не так погано або він просто делікатний та не хоче казати дівчині, з якою зустрічається, що вона жахливо виглядає.

- Проходь, я тобі усе розповім.

Вони пройшли у вітальню та сіли на диван. Кіра багато розмірковувала і прийшла до висновку, що вона не дозволить цьому зловмиснику у її житті усе руйнувати, вона обов’язково знайде хто це, а для цього їй треба розповісти поліцейським про попередні повідомлення і фото та про сьогоднішній випадок, а для початку вона розповість усе Кирилу. Може він і втече від такої проблемної дівчини, та вона сумнівалася у цьому, адже Кирило доказав, що він турбується про неї і буде її підтримувати. Кіра сподівалася, що не помиляється.