Нарешті сьогодні перше побачення із Кирилом. Аж не віриться. Після кави в обідню перерву тиждень тому, Кирило та Кіра почали частіше бачитися вони зранку чи ввечері разом вигулювали Лею, він заходив до неї на роботу і вони ходили на каву кожну перерву. У п’ятницю Кирило несподівано зайшов до неї після роботи та запропонував зустрічатися.
Він був такий милий і злегка невпевнений, наче боявся, що вона відмовиться, Кирило сказав, що вона йому давно подобалася, та вона була одружена, а в нього була наречена, та коли вони обидва виявилися самотніми він подумав що це його шанс, котрий він не має упустити, адже така гарна дівчина не може бути довго сама і обов’язково знайдеться чоловік, котрий захоче з нею зустрічатися.
Вона була розгублена, їй подобався Кирило, хоч не так довго як вона йому, але за останній час вона відкрила його з іншого боку і не дивилася на нього тільки як на сусіда, а також вона не була сліпа, бо він був гарний чоловік із гарною статурою, а насамперед він був чудовим, веселим та добрим чоловіком.
Кирило був повною протилежністю Павла, вона не хотіла порівнювати, але це відбувалося саме собою. Кирило був уважний, турботливий, вмів готувати, а її колишній турбувався про неї тільки коли вона хворіла, він був зосереджений перш за все на своїй кар’єрі і згодом вона зрозуміла, що вона для нього була галочка для престижу.
Кіра похитала головою відганяючи дурні думки, не варто думати про Павла, коли збираєшся на побачення із іншим чоловіком, котрий тебе цікавить.
Вона зробила останній штрих у макіяжі, підводячи скули, Кіра ніколи не робила яскравий макіяж, вона віддавала перевагу більш природному макіяжу, так зробила і сьогодні. Волосся трішки накрутила, вбралася у блакитний брючний костюм та взула туфлі на маленькій платформі.
Кіра була задоволена своїм виглядом, почухавши Лею за вушком, вона налила їй трішки більше води у миску. Вона не часто залишала її саму, та за декілька годин із нею нічого не трапиться.
У двері подзвонили, вона знала, що це Кирило, на її обличчі відразу з’явилася посмішка. Відчинивши двері вона посміхнулася вже самому Кирилу, він посміхнувся у відповідь.
- Ти дуже гарно виглядаєш.
- Дякую, ти сам виглядаєш добре.
- Тільки добре? – Удавано образившись промовив Кирило.
- Дуже, дуже добре виглядаєш.
Вони розсміялися.
- Добре, ходімо вже.
Вони сіли у його машину, вона не знала куди вони збираються, Кирило сказав, що хоче її здивувати. Їй взагалі здавалося, що він полюбляє її дивувати, хоч вона не полюбляла сюрпризи та несподіванки, та поруч із Кирилом вона була не проти сюрпризів.
Вони приїхали у дуже вишуканий ресторан, вона завжди мріяла тут повечеряти або відмітити якесь свято, та Павло казав, нащо це їм, коли і вона може дома готувати, проте сам він був у цьому закладі декілька разів і коли вона виказувала незадоволення із цього приводу він починав кричати та казати, що це по роботі і йому треба скласти гарне уявлення. Вона тоді ображалася і наступного дня він купував їй якийсь подарунок, вона цінила його спроби примирення та знаходила розуміння, що це треба для його кар’єри.
Кіра знову похитала головою, не треба думати про Павла, він погане минула, треба насолоджуватися теперішнім.
Вони сіли за заброньований столик, офіціант видав їм меню і окремо винну карту.
- Тут гарно.
- Згоден, я хотів, щоб наше перше побачення було у гарному місці.
Вона посміхнулася йому і продовжила вивчати меню. Іноді їй здавалося, що Кирило вміє читати її думки і вибрав цей ресторан не просто так, та вперш за все вона цінувала, що він старався для їх першого побачення. Цікаво чи поцілує він мене на прощання біля будинку. Так Кіро не забігай наперед, спочатку насолодись вечерею.
Кирило замовив медальйони зі свинини в бальзамічній глазурі, а вона вибрала равіолі з грибами і свининою з кремовим соусом та біле напівсолодке вино.
Вони гарно проводили час, розмовляли на різні теми та більше дізнавалися один про одного.
- Можна запитати які справи вирішує для тебе адвокат?
Кирило посміхнувся.
- Я все чекав, коли ти запитаєш.
Вона теж посміхнулася пригадавши першу бесіду в котрій він розповів про адвоката.
- Бачиш, не така вже я й зацікавлена у чужих справах
- Так, так. Марина вирішує майнові справи с приводу будинку, Оля хотіла залишитися жити у будинку, та я його купував за власний кошт ще до того як ми почали зустрічатися, їй запропонував жити у колишній квартирі, котру я здавав, та вона не схотіла і подала до суду.
- Який жах, та мабуть це для неї легка справа, адже в тебе є усі документи.
- Майже легка справа, є деякі труднощі, але все буде добре, принаймні так вона обіцяє.
- Думаю, все буде добре.
- Я також. До речі, а в тебе не було труднощів при розлученні?
- Ні. Давай не розмовляти про колишніх, бо в мене від розмови чи думки про Павла псується настрій.
#2285 в Жіночий роман
#10240 в Любовні романи
#4013 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 12.08.2021