Глава 1

Кіра сумуючи сиділа та дивилася у вікно  вітальні погладжуючи свою сіро-білу хаску Лею. Життя у передмісті було нудним та одноманітним, та раніше Кірі це подобалося, але будучи тридцятирічною розлученою жінкою це все вже було нестерпним.

Їй так хотілось би щоб зараз як у кіно пішов дощ коли вона сумує, наче сама природа їй співчуває. Але як і багато у її житті нічого не відбувається як того бажаєш.

Світло фар у сутінках привернуло увагу Кіри, машина припаркувалася біля будинку її сусіда Кирила, з машини вийшла невеликого зросту світловолоса жінка модно вбрана.

Дивно, не знала, що Кирило зустрічається з кимось новим? Він же начебто заручений із Олею. Невже він зраджує? А начебто гарний хлопець був.

Не мені судити, адже про мене сусіди теж пліткують, а я завжди це ненавиділа.

Відігнавши від себе дурні думки про сусідів, Кіра вирішила подзвонити молодшій сестрі. На третьому колі сестра відповіла.

- Привіт сестричко. Як ти? Щось сталося?

- Привіт Оксано. Все гаразд, просто вирішила поспілкуватися з улюбленою сестрою.

Сестра розсміялася.

- Я твоя єдина сестра.

- Але улюблена.

- Я теж люблю тебе сестричка.

- Я так рада, що в мене є така близька людина, яка не судить за помилки чи провал у житті.

- Дякую, я дуже ціную це, але Кіро негайно припиняй розклеюватися, ти сильна жінка і з усім упораєшся.

- Інколи мені так не здається, саме зараз усе чого я хочу це звернутися калачиком на дивані рядом із Леєю та ридати.

- Розумію це важко, але не смій ридати і припиняй сумувати. Ніхто не вартий твоїх сліз.

- Це важко.

- Пам’ятай, що якщо люди йдуть з твого життя, то це не твої люди і про них не варто й думати.

Кіра посміхнулася від цих слів.

- Нечесно застосовувати мої ж слова до мене.

- Я просто нагадую тобі, бо інколи ти кажеш мудрі речі, а потім замість того щоб до себе застосувати ти забуваєш про усе.

- Гаразд, гаразд я буду пам’ятати свою мудрість.

- Отож. До речі не хочеш приїхати у місто на вихідних, провести такі собі дівочі вихідні, розвіятись?

- Я не в настрою для розваг, але гадаю ти маєш рацію и це те що зараз мені необхідно. Я приїду у п’ятницю ввечері після роботи.

- Добре, до зустрічі.

- До зустрічі.

Поклавши слухавку Кіра вирішила вигуляти Лею. Побачивши свій нашийник Лея пожвавилася та радісно виляючи хвостом.

- Хочеш розім’ятися дівчинко?

Лея у відповідь двічі гавкнула, Кіра посміхнулася вдягаючи нашийник. Ввечері було вже прохолодно і Кіра пошкодувала, що не вдягла хоча б в'язанку. Йдучи у своїх думках вона не помітила як до неї хтось підійшов.

Дорогі читачі якщо Вам сподобався початок не забудьте додати книгу в бібліотеку та оцінити, нові розділи будуть виходити кожного тижня.