Глава 1

*Хто так часто дурить тебе , як ти сам ?

-Ліс я справді  не ...

-Я не хочу тебе слухати ! Розумієш? 

-Давай спокійно поговоримо 

-Я не хочу з тобою говорити. 

-Про роботу Ліс 

-Я вже не хочу тут працювати 

-Аліс ти будеш моїм секритарем.  Сказав Віталій Олексійович .

-Я подумаю .

-Якщо ти згодина то о 9 повинна бути на роботі  . А якщо тебе до 10 не буду , це твоя ві дмова. 

-Добре ? Запитав Назар 

-Так . То я можу йти ?

-Добре звісно йди. 

Я розвернулася і  пішла в коридорі  зустріла ту дівчину. 

-Ей стій , що сталося ? Чому ти така схвильована? 

-Та не важливо 

-Невже зарплата мала? 

-Та ні 

-От і  я думаю, що 30 тисяч це досить гарна сума .

30 тисяч та це дофіга. Я не можу втратити цю роботу.  Заради дитини я готова терпіти Назара. 

-Слухай давай підемо десь колись посидимо. 

-Та я в принципі  не проти . Я Ліса .

-Оу звісно , а я Віталіна можна просто Віта 

-Приємно познайомитися Віта 

-І мені  Ліс

-Віталіна Миколаївна у нас тут деякі  проблеми сказав якийсь хлопець. 

-Я бачу тобі  час

-Таак 

-Вже завтра обміняємося номерами. 

-Добре па-па 

-Па-па 

Віта приємна дівчина і  працівники тут привітні  , Віталій Олексійович тоже нормальний.  Лише один мінус це Назар . Але і  його я готова терпіти , тільки б дізнатися де моя дитина.  А щоб дізнатися потрібно гроші  , а гроші  потрібні  щоб дати взятку. Майже повсюди все вирішують гроші. або ж твої зв'язки . А в мене ні  першого , ні  другого.  Тому я буду працювати тут. Спускатися я вирішила ліфтом,  всерівно нікуди не спішу. Зайшла в ліфт а за мной забіг хлопець точніше чоловік.  А цей чоловік Горьков. 

-Знову ти ?

-Ти не рада нашій зустрічі  ?

-Здивована що ми постійно зустрічаємося. 

-Та ти привикай 

-Тобто ? 

-Ну я часто приходжу до брата  .

-Ага , а скільки тобі  років ?

-3 десятки 

-30 мг досить гарно виглядаєш 

-Це комплімент? 

-Ні  це факт 

-Ну дякую за факт .

Я подивилася на його праву руку , цікаво чи є в нього дружина . Але ось цей мій погляд не залишився ним непоміченим .

-Немає , я холостий 

-Ти про що ? Зробившись дурочкою питаю я 

-Я бачив твій погляд з посмішкою каже він .

-Не розумію про що ти .

Вийшовши з лііфта Максим запропонував .

-Можливо підемо десь посидимо та поговоримо ?  

-Та ні. в мене часу немає.  Тай я маю зустрітися з подругою. 

-Не бреши я все про тебе знаю .

-Звідки цікаво?  

-Підеш зі  мною розкажу 

-Ну добре,  але попробуй не скажи. 

-Ну що ти , сідай підійшовши до його машини сказав він мені 

Я сіла і  далі  ми їхали мовчки. Приїхали ми до якогось дорогого ресторану. 

-О ні  я туди не піду 

-Чому?  Це дорогий ресторан , в ньому смачно готують .

-В тому то й діло що він дорогий.  В мене немає лишніх десяти тисяч. 

-Це не проблема і  тим більше я тебе пригощаю.І я навіть би не взяв в тебе гроші  .

-Це якось не зручно. 

-Ліс про які  зручності  ти говориш.  Я чоловік запросив тебе на побачення...

-Яке таке побачення ?  Я на ніяке побачення з тобою не йшла.  Ми йшли поговорити. 

-Ліс не злися я оговорився. Я мав на увазі  , що якщо чоловік запросив тебе на зустріч (побачення ) то платити це його діло. 

-Ну доборе 

-Ну все пішли,  ато люди подумають,  що ми закохана пара у якої виник скандал.  Я звісно не проти щоб так думали,  але...

-Я проти 

-Ти проти от тому ми йдемо скоріше 

Це він що прямим текстом сказав,  що я йому подобаюся ? Чи він мав на увазі  що не проти зі мною зустрічатися . Ой я запуталася . Інтер'єр був ну дуже вишуканим . Я в цю всю атмосферу не вписувалася від слова зовсім . Ми сіли за стіл 

-Замовляй що хочеш 

Я подивилася у меню а там ціни чотирьох значні  . Тут навіть воду замовити дорого . Вибрала найдишевше що тільки було. 

-Так і  знав що ти вибереш найдишевше. Їй те що мені  звернувся він до офіціанта. 

Офіціант пішов 

-Я не буду то їсти. 

-Чому ?

-То дороге 

-Ліс всерівно платю я 

-Мені  не зручно. 

-Забудь за не зручність 

-Постараюся , так відки ти про мене все знаєш ? 

-Да ні  звідки,  просто я відчув,  що ти брешеш 

-Мм ясно , то я можу йти? 

-Тобто? 

-Ти мене обдурив 

-Ну пробач , я тобі  розкажу в чому моя сім'я винна перед тобою .

-І в чому ж ?

-Але обіцяй,  що ти не втечеш  .

-Добре 

-Що добре? 

-Я обіцяю що не втечу .

-Добре моя сім'я винна в смерті  твоєї матері  і батька. 

-Тобто?  Не розуміючи як таке може бути запитала я 

-Це все що я тобі  сьогодні  скажу. 

Та він що знущається. 

-В які  ігри ті  зі мною граєш ? Аа ?

-Я с тобою не граю

-Граєш сьогодні  я тобі  це , а завтра то 

-Це все тільки заради тебе. 

-Серйозно ? То мені  тобі  дякую сказати? 

-Ліс чому ти поводишся так ?

-Тому що ти мене виводиш 

-Добре вибач 

От і  вся наша розмова ми поїли та вийшли з ресторану. 

-А далі  я піду сама 

-Ліс я вже вибачився , сідай підвезу .

-Ні  я хочу пройтися , подихати свіжим повітрям 

-Ну тоді  я пройдуся з тобою і  теж подихаю.

-Гаразд роби, що хочеш 

Чому коли ми вперше зустрілися він був нормальний?  А тепер жах який противний .

-Ліс ну я справді  не можу тобі  сказати 

-Чому?  Я просто напросто не розумію чому .

-Ну тому що час ще не прийшов. 

-От це в тебе вічно. Час не прийшов,  та такими темпами він і  не прийде .

-Ліс послухай...

Раптом ми почули вистріл

-Ліс чекай тут я зараз

Він пішов,  звісно я направилася за ним . 

-От чому не можна було мене послухати? 

-Тому що я не повинна тебе слухати. 

-Тихііше 

-Взагалі  мовчи .