Пролог

*Все , що ми маємо у житті , ми або заслужили , або дозволили. 

*Я гуляю з батьком по місту.  І не зрозуміло звідки з'являється велика чорна машина. А з неї виходять великі  злі  дядьки. Один із них дістає пістолет і  стріляє в батька , а інший передає мені  записку. Сідають і  їдуть . Я біжу до тата .

-Тату , тату , татусь кричу я йому. 

*Теперішній час 

Знову цей сон майже що дня він мені  сниться. Все було як у сні  . У батька справді  вистрілили і  мені. передали записку . Що в записці  я досі  не знаю. Мама забрала і  не показувала , батько не вижив . З того часу пройшло 17 років і  день у день мені  сниться як батька вбивають.  Того хто це зробив так і  не знайшли.  А мама казала , що поліція проти них би не пішла. Хто то був ? І за що вбили батька? Цими питаннями я картаю себе щодня. Ладно потрібно вставати та йти шукати роботу.  З колишньої мене бос звільнив через жіночу юбку. Вона була згодна на ліжко а я ні  . Я в газеті  знайшла ваканці ю на секретаря.  Тому бігом зібравшись побігла на трамвай , на таксі  немає грошей. Приїхала я за 15 хвилин до назначеного часу. Зайшла в ліфт а за мною хлопець. 

-Вам на який ? Запитав хлопець 

-15 

-І мені  посміхнувшись сказав хлопець .

Далі  ми їхали мовчи , але між 11 та 12 поверхами ліфт застряв.

-Це що ? Ніби дурочка запитала я 

-Ми застрягли.

-Тільки не це 

-Ви боєтеся зачинених приміщень?

-Ні  в мене співбесіда на 10 

-Тоді  давайте кликати на допомогу.

-Давайте. 

Він нажав на кнопку допомоги 

-Доброго дня 

-Доброго дня ми застряли. 

-Хто ми ? Скільки вас в ліфті  ?

-Я і  дівчина .

І дівчина?  Як приємно стало . Я не вважаю себе старою,  але 25 років це багато .Я блондинка з зеленими очима , ріст бриблизно 170.У мене довгі ноги (це справді  так я себе не нахвалюю) та і  я досить струнка.

-Добре чекайте через пів години будемо.

-Що ? Через пів години? 

Але мене вже крім хлопця ні хто не чув. 

-Прекрасно 

-Та не переживайте 

-Як ні  коли мені  потрібна ця робота 

-Давайте якщо вас не приймуть на цю.  То подзвонете за цим номером і  скажете, що від мене. Та дав мені  візитку 

-Сказати що я від хлопця з ліфту?  Посміхаючись питаю я 

-Максим протягуючи руку представився хлопець 

-Ліса 

-Приємно познайомитися 

-І мені  . А ви тут чому? 

-Давай на ти 

-Давай 

-Я тут як бізнес партнер. 

-То бізнес партнер допомагає конкурентам з працівниками ? 

-І так і  ні  посміхаючись відповідає хлопець. 

-Тобто?

-Ну скоріше за все тебе сюди не приймуть.  А якщо ти подзвониш за номером і  скажеш що від мене .І обов'язково подай анкету , це формальність. Місце секретаря твоє. 

-Можливо ти мій ангел охоронець з усмішкою сказала я 

-Все можливо. 

-Дякую. 

-За що ? Роблячись дурником запитав хлопець. 

-За допомогу 

-Аа ти про це 

-Так

-Та нема за що 

Ми ще з ним говорили і  от через 40 хвилин нарешті  ліфт поїхав.  От ми зупинилися на 15 поверсі  . Він хотів мене пропустити вперед. 

-Дякую,  але я позвоню за номером. 

-Розумію 

-Ще раз дякую 

-Потрібна буде моя допомога дзвони. Завжди радий допомогти з посмішкою сказав хлопець та нажав на кнопку першого поверха.

Доки до мене доходили його слова він вже зник за дверима ліфта. Як я маю до нього подзвонити ? Дивак він однако. Допомагає незнайомі й дівчині. . Я вийшла з офісу та поїхала додому. Як тільки приїхала додому вирішила подзвонити .

-Алло слухаю

-Доброго дня я від Максима 

-Від Максима?  Тобто від Максима Горького ?

Напевне , я відки знаю ?

-Так від нього. 

-Завтра в 11 в офісі  вулиця ****

-Добре 

-До зустрічі 

-До зустрічі 

Цікаво хто такий Макс?  І  чому вона так захвилювалася. Ну добре це все я хочу дізнатися , але на даний момент в мене інші  плани. Я хочу поїхати на могилу до матері  та батька . По дорозі  купила мамі  лілій. Коли вже ішла від маминої з татом могили мене хтось зловив за плече. Я повернулася і  побачила Максима  .

-Горьков , а ти що тут робиш ?

-Як ти думаєш , що можна робити на цвинтарі ?

-Ти правий,  просто не очікувувала тебе тут побачити. 

-Розумію,  я теж . Давай пі димо звідси в більш приємне місце і  там поговоримо. 

-Та мені  додому треба. 

-Давай тоді  підвезу тебе. 

-Не варто. 

-Я наполягаю з посмішкою сказав Максим. 

-Ну якщо наполягаєш. 

Коли ми вже сіли в досить дорогу та гарну машину він запитав. 

-А ти до кого прийшла ?

-До матері  та батька 

-Співчуваю 

-Дякую,  а ти ?

-До тата 

-Співчуваю 

-Дякую , але давай не будемо про сумне. 

-Давай 

-Скільки тобі  років ? Раптово запитав він 

-Ну взагалі  то такі  питання дівчатам не задають 

-Що бі лише 40 ? Сміючись питає Маск.

-Горьков ти здурів? 

-Та я жартую 

-25 мені 

-Серйозно? 

-Так , а що? Виглядаю на 50? 

-Не ображайся я жартував.  Ні  ти виглядаєш на 20 

-Не бреши. 

-А навіщо мені  це ? Я завжди кажу людям правду 

-Тоді  чому допоміг мені  з роботою? 

-Я винен перед тобою.  Точніше моя сім'я. 

-Тобто? Ти про що ? Ми ж з тобою не знайомі 

-Ми приїхала тобі  час 

-Про що ти ?

-Ще час не прийшов. 

-А коли прийде? 

-Лін тобі  час.

-Добре 

-До зустрічі 

-А вона буде ?

-Можеш не сумніватися посмі хаючись ві доповів хлопець та поїхав. 

Цікаво ві дки ми знайомий?  Як він переді  мною винен ? Ні чого не розумію .Наступного дня я прокинулася о 7 щоб не запізнитися . Пішла у ванну, поїла та пішла одягатися . Одягла юбку карандаш чорного кольору і  білу блузку та шпильки чорного кольору і  пальто . Макіяж зробила максимально простий,  волосся вирівняла. Взяла всі  потрібні. документи і  побігла на трамвай. Прийшла була 10 година побачила лі ф , ні  я більше не поїду. Мені  на 15 поверх ну                 пі шичком піду , за годину думаю впораюся. Ну з Богом. 5 поверх ну на шпильках не дуже собі  . Тому я скинула шпильки і  далі. пішла боса . Вже на 9 поверсі я зустріла двох хлопців.