Глава 36

Я телепортувалася в кімнату Гафії. Вона сиділа за столом і щось писала, лампа відкидала тепле світло на її руки. Я підійшла й поклала кулю з записом розмови на стіл.

— Доброї ночі, — сказала я. — У вас є дещо послухати.

Гафія уважно взяла кулю й увімкнула запис. У кімнаті стало тихо: чути було лише шелест магічної енергії, що струмувала навколо.

— Це означає, що Мирослав причетний до зникнення людей, — промовила Гафія, і її голос звучав неприємно вражено.

— Потрібно негайно зібрати відьом і відьмаків, щоб вирішити, що робити з Мирославом, — додала я.

Гафія піднялася й миттєво почала збирати спілку. За кілька хвилин у великій залі зібралися всі — обличчя були зосереджені, у повітрі відчувалася напруга. Гафія включила запис ще раз і дала всім прослухати.

— Отже, потрібно щось вирішувати із Мирославом, — оголосила вона. — Чекаю від вас пропозицій.

У залі почалися тихі обговорення, хтось говорив про покарання, хтось про викриття, інші пропонували вивчити ситуацію далі.

— Отже, я чекаю ваших пропозицій, — повторила Гафія. — Хто має ідеї — надсилайте мені шар або скажіть особисто. Спочатку потрібно його затримати.

На цьому збори завершилися, кожен розійшовся виконувати своє завдання.

Ізольда

Я була шокована. Мирослав — мій учитель, той, хто мене навчав — причетний до викрадення людей. Серце стискалося від відчуття зради.

— Я його приб'ю, — прошепотіла я собі під ніс, дивлячись у порожнечу. — Коли його заарештують, я сама не дам йому спокою.

Я відчула, як піднімається холодна лють, але знала: поки що треба діяти розумно — зібрати докази, передати їх Гафії й дочекатися, коли спілка вирішить долю зрадника.