Я сижу й розмовляю із Варварою і Оксаною, діти останньої уже сплять, син Варвари теж.
- Я чула, що відьма Марія Казанна перейшла на бік Якова, хоча раніше славилася вірністю, - сказала Варвара.
- Який жах. Цікаво, і що їй пообіцяв їй? - запитала я.
- Вони зустрічаються, - відповіла Варвара.
- А мене шукають люди з мого міста, я тепер умію телепортуватися й ставати невидимою. Я їх бачила, а вони мене ні, - розповіла Оксана.
- Оксано, а ти була заміжня?
- Ні, у мене був наречений, він пиляв дерево, воно його убило, а я залишилася вагітна.
- Співчуваю, - сказала я.
Ніколь
Ми з Ярославом сидимо за столиком тільки удвох, панні Ізольда разом із Оксаною і Варварою і про щось розмовляють, Мирослав невідомо де.
- Ніколь, як у тебе життя? Важко бути служницею?
- Думаю, що мені не так уже й важко, панна Ніколь не вередлива, працює на рівні з нами у полі й на городі.
- А ти хотіла б змінити своє життя?
- Якщо я зміню своє життя, то не припиню спілкуватися із панною Ізольдою.
- А потанцюємо разом, - сказав Ярослав, коли заграла повільна музика.
- Я не проти.
Ми танцювали і Ярослав дивися на мене якось не так, як завжди, я бачила у його очах ніжність. Я подобаюся йому не просто, як учениця?