Спілка

Глава 32

Я сижу й розмовляю із Варварою і Оксаною, діти останньої уже сплять, син Варвари теж.

- Я чула, що відьма Марія Казанна перейшла на бік Якова, хоча раніше славилася вірністю, - сказала Варвара.

- Який жах. Цікаво, і що їй пообіцяв їй? - запитала я.

- Вони зустрічаються, - відповіла Варвара.

- А мене шукають люди з мого міста, я тепер умію телепортуватися й ставати невидимою. Я їх бачила, а вони мене ні, - розповіла Оксана.

- Оксано, а ти була заміжня?

- Ні, у мене був наречений, він пиляв дерево, воно його убило, а я залишилася вагітна.

- Співчуваю, - сказала я.

Ніколь

Ми з Ярославом сидимо за столиком тільки удвох, панні Ізольда разом із Оксаною і Варварою і про щось розмовляють, Мирослав невідомо де.

- Ніколь, як у тебе життя? Важко бути служницею?

- Думаю, що мені не так уже й важко, панна Ніколь не вередлива, працює на рівні з нами у полі й на городі.

- А ти хотіла б змінити своє життя?

- Якщо я зміню своє життя, то не припиню спілкуватися із панною Ізольдою.

- А потанцюємо разом, - сказав Ярослав, коли заграла повільна музика.

- Я не проти.

Ми танцювали і Ярослав дивися на мене якось не так, як завжди, я бачила у його очах ніжність. Я подобаюся йому не просто, як учениця?

Подобається

#2335 в Фентезі
#1468 в Сучасна проза

Відредаговано: 31.07.2023