Дім Якова
Лія — та служниця, яку підслали до будинку Якова, — передала листа через посередника від спілки. Це був чоловік у сірому плащі, обличчя якого ховалося в тіні. Він сів на коня й зник у нічній темряві, не залишивши зайвих слідів.
— Гафія веліла передати: нехай Адам приведе одного коня сюди ще до світанку. Вона хоче дізнатися деяку інформацію про Якова, — мовив посланець тихо.
— Я йому це передам, — відповіла Лія. — Сама Гафія чекатиме на коня?
— Так. А зараз тобі час повертатися на бал — тебе вже можуть шукати.
Лія швидко повернулася в бальний зал, де свято кипіло повним ходом: музика, танці, блиск свічок і море вишукано вдягнених гостей. Її коротка відсутність пройшла непоміченою.
Ізольда
Ми з Ніколь телепортувалися до будинку спілки: того вечора відбувалися збори. Гафія сиділа в центрі кола; навколо — решта членів спілки, уважні й напружені.
— Отже, — почала Гафія, — нам потрібно вирішити, що робити з тією, кого підслали до нас від Якова.
Пролунувало багато пропозицій. Дехто радив викрити й покарати, інші — використати як джерело інформації. Я ж запропонувала менш ризиковий варіант — вислати її далеко звідси, туди, куди не простягнути руку її господарям.
Після обговорення вирішили: вислать її у одну віддалену країну в пустелі — туди потрапляють і залишаються назавжди. План мали реалізувати вже наступного дня.
Напруга згорталася в рішучість: війна між організаціями виходила на новий рівень, а кожне рішення могло змінити долі багатьох.