Спілка
Глава 30
Минуло три дні. Сьогодні ми з Ніколь відпочиваємо, уже закінчився затяжний дощ, слуги відкрили город, ми попололи бур'яни. Зараз ми сидимо на стільці й п'ємо чай, уже шоста година вечора.
- Ще два місяці літа минуть і ми продамо зерно, отримаємо прибуток. Я уже шукаю покупців.
- Тоді ми зможемо жити краще, - мрійливо сказала Ніколь.
Отже, настав липень, ми працюємо, спостерігаємо, як росте пшениця, я знайшла покупців.
Ми все літо працювали, у сезон жнив пожали пшеницю, а осінню я її продала. А ночами у нас з Ніколь були тренування. Виявилося, що я і Ніколь маємо однакові здібногсті, тільки я ще можу бачити ауру людини і приміщення.
Уже у вересні стало холодно, тому я і Ніколь купили собі осінній одяг. Ми не звикли до такої холодної погоди, адже ми приїхли із Півдня. А ще довелося купити дрова, щоб топити у будинку.
Одного разу одна жінка намагалася зайти у мій двір, але не змогла, очевидно, вона працює на Якова, я про це розповіла Гафії, більше його люди поблизу не з'являлися.
#3226 в Фентезі
#2137 в Сучасна проза
Відредаговано: 31.07.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
