Спілка
Глава 30
Минуло три дні. Сьогодні ми з Ніколь відпочиваємо. Затяжний дощ нарешті закінчився, слуги відкрили город, і ми попололи бур’яни. Зараз сидимо на стільцях і п’ємо чай, уже шоста година вечора.
— Ще два місяці літа минуть, і ми продамо зерно, отримаємо прибуток. Я вже шукаю покупців, — сказала я.
— Тоді ми зможемо жити краще, — мрійливо відповіла Ніколь.
Отже, настав липень. Ми працюємо, спостерігаємо, як росте пшениця, а я вже знайшла покупців.
Все літо ми сумлінно трудилися. У сезон жнив пожали пшеницю, а восени я її продала. Ночами ми з Ніколь проводили тренування: виявилося, що ми маємо однакові здібності, тільки я ще можу бачити ауру людей і приміщень.
У вересні стало холодно, і ми придбали собі осінній одяг. Ми не звикли до такої прохолодної погоди, адже приїхали із Півдня. Також довелося купити дрова, щоб топити в будинку.
Одного разу одна жінка намагалася зайти у мій двір, але не змогла. Очевидно, вона працює на Якова. Я одразу повідомила про це Гафії. Після цього більше його люди поблизу не з’являлися, і нам вдалося відчути певний спокій.
#5861 в Фентезі
#3560 в Сучасна проза
Відредаговано: 07.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
