Глава 29

Я дочекалася, коли прийде Ніколь, і ми разом телепортувалися у будинок спілки. Там ми знайшли Гафію й розповіли їй про нашу гостю.

— Я б хотіла познайомитися із Оксаною, — сказала Гафія. — У її рідному місті рідко народжуються люди з надзвичайними здібностями.

— Зараз вона відпочиває, — відповіла я, — але завтра можна буде познайомитися.

У руках Гафії з’явилася кришталева куля. Жінка прочитала над нею заклинання, і я змогла побачити нашу вітальню: Оксана приспала дітей, а сама сіла на ліжко, на якому збиралася спати.

— Вона ще не спить, — сказала Гафія, — клич її сюди.

Я звеліла Ніколь покликати Оксану. Через кілька хвилин служниця повернулася разом із гостею. Гафія відрекомендувалася, пояснила, хто вона і навіщо тут, після чого ми поговорили. Домовилися, що завтра заберемо Оксану з дітьми у дім спілки, щоб почати розвивати здібності жінки.

Зранку Оксана вийшла на вулицю з валізою і дітьми, так, щоб слуги бачили їхній вихід із дому. У саду їх забрала Гафія.

Я вийшла за ворота, як раптом до мене під’їхали троє чоловіків на конях. Вони показали портрети Оксани і дітей і запитали, чи не бачила я їх тут.

— Ні, не бачила, — відповіла я. — Але будьте обережні: після одинадцятої години вечора тут зникають люди. Якщо вони залишилися на вулиці, то доля у них, на жаль, може бути не найкраща.

Чоловіки поїхали далі, і я повернулася у будинок, відчуваючи полегшення, що Оксана та діти опинилися у безпеці.