Ізольда
У кімнату зайшла Ніколь і розповіла про те, що у нашому будинку постороння жінка з дітьми і пояснила, що впустили в будинок Леонід і Роман. Моя служницяч пояснила, що жінка була на вулиці, хоча було уже близько одинадцятої години вечора. Я звеліла Ніколь іти в свою кімнату, а сама пішла до гостей.
Я побачила, що жінка стоїть біля дверей, біля неї двоє дітей і валіза. Підійшла, привіталася, відрекомендувалася, запитала у жінки, як звуть її і дітей. Жінка сказала, що її звуть Оксана, а її дітей Йосип і Олена. Я провела Оксану і дітей у їдальню, наказала Шарлотті накрити на стіл, вона це зробила, а Ніколь я наказала, щоб вона підготувала ліжка для гостей у вітальні.
- Оксано, ви звідки?
- Я із міста Перчиш, мені довелося тікати звідти, тому що виявилося, що я умію читати думки і володію телекінезом. У моєму місті таких страчують, от я й утекла у найвіддаленіший куточок нашої країни.
Оксана мені продемонструвала свої уміння. Я ж їй пояснила чому не можна знаходитися на вулиці після одинадцятої години вечора. Ми побажали одна одній на добраніч, Ніколь повела Оксану і дітей у вітальню, а я негайно пішла у свою кімнату.