Ніколь
Наступного дня також іде дощ, Шарлотта мені розповіла, що тут дощі бувають затяжні, зараз саме такий сезон. Дощ ітиме мінімум тиждень, Леонід і Роман знали про це, тому накрили город спеціальною плівкою, натягнули її на дерев'яні стовпці.
Уже наближається одинадцята година вечора, Роман і Леонід закривали ворота, раптом побачили незнайомку з двома дітьми.
- Забігайте швидше у двір! Після одинадцятої години небезпечно залишатися на вулиці! - прокричав Леонід.
Жінка і діти забігли у двір, слуги закрили ворота і всі негайно забігли у будинок.
Я іду з кухні, пішла попити води, раптом побачила незнайомку з дітьми і слуг.
- Леоніде, Романе, хто це? - суворо запитала я.
- Ця жінка ішла з дітьми, ми її покликали в будинок, бо раптом вона і діти зникнуть, як і всі, хто залишається на вулиці після одинадцятої години вечора, - відповів Леонід.
Жінка від цих слів здригнулася, а діти притислися до жінки.
- Я зараза покличу панну Ізольду, хай вона вирішує, як бути.
Пішла у кімнату панни Ізольди, хай розбирається із цією жінкою і її дітьми.