Спілка
Глава 21
Занять того дня не було — ні я, ні Ніколь не змогли зосередитися. Ми обидві були надто схвильовані через зникнення Леоніда.
Зранку ми всі вийшли у двір, щоб пошукати його ще раз. І раптом почули голос із приміщення, де зберігаються інструменти для обробки поля. За кілька митей двері відчинилися — і звідти вийшов Леонід.
— Леоніде! Ви не зникли! Як добре! — вигукнула я з полегшенням.
Він виглядав стомленим, але неушкодженим.
— Я вийшов, бо згадав, що не замкнув сарай із інструментами, — пояснив він. — Двері лишив відчиненими, бо хотів швидко повернутися назад у будинок. Та раптом у небі побачив щось дивне — кілька тіней, що летіли. І це точно були не птахи. Вони стрімко наближалися до нашого двору. Я зрозумів, що не встигну добігти до будинку, тому заховався у прибудову… і там провів ніч.
Я зітхнула з полегшенням, хоч і залишилося відчуття тривоги.
— Більше не виходьте на вулицю близько одинадцятої години, — сказала я. — Поки ці зникнення не припиняться, це небезпечно.
Ми всі зайшли до будинку й поснідали. Я була вдячна, що Леонід живий і неушкоджений — тепер хоча б одна таємниця розв’язалася. Але те, що він побачив у небі, не давало мені спокою.
Щойно Леонід відпочине, я маю розпитати його детальніше й передати все почуте Гафії.
#5849 в Фентезі
#3560 в Сучасна проза
Відредаговано: 07.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
