Занять не було, адже ні я, ні Ніколь не змогли на занятті, ми не змогли зосередитися. Зранку ми усі вийшли, щоб пошукати Леоніда, раптом ми почули його голос із приміщення, де тримаємо інструменти для обробки поля, потім він сам вийшов.
- Леоніде, ви не зникли, як добре, - з полегшенням сказала я.
- Я вийшов, тому що згадав, що не замкнув приміщення з інструментами для обробки землі, залишив відчиненими двері, бо хотів встигнути швидко повернутися назад у будинок. Раптом у небі побачив, що хтось летить і це точно були не птахи. Вони почали стрімко наближатися до нашого двору, я зрозумів, що в будинок уже не встигну, тому заховався у прибудову й там переновав.
- Більше не виходьте близько одинадцятої години вечора на вулицю, поки ці зникнення не припиняться.
Ми усі зайшли у будинок, поснідали. Я рада, що Леонід зараз живий - здоровий і вдома, а не невідомо де і що з ним. А про те, що він побачив у небі я його розпитаю, щойно він відпочине і передам це Гафії.