Глава 20

— Панно, і давно ви виявили, що можете висіти у повітрі? — спитала я, не приховуючи здивування.

— Щойно. Тепер не знаю, як опуститися, — відповіла панна Ізольда.

Я замкнула кімнату зсередини і негайно викликала Гафію. Вона подивилася, і без слів зрозуміла, чому її викликали. Тричі похлопала в долоні — і панна Ізольда плавно опустилася. Гафія сказала, що ми теж можемо так опустити людину, а потім телепортувалася.

Ізольда

Щойно Ніколь вийшла, я піднялася у повітря. Добре, що моя служниця викликала Гафію, і та допомогла мені спокійно опуститися. Я вирішила обговорити це на занятті — Мирослав навчить мене контролювати цей дар.

Уночі матеріалізувалася Гафія, щоб забрати нас, але раптом у двері постукали. Гафія телепортувалася, а в кімнату забігла Шарлотта. Я дозволила їй увійти.

— Панно Ізольдо, Леонід зник! — вигукнула кухарка, стривожена.

— Шарлотто, а чому ти вирішила, що він зник? — спитала я.

— Я шукала Леоніда за проханням Романа, але його ніде немає. Двері були відчинені, я їх негайно закрила, — пояснила вона.

Прибіг і Роман, також стривожений:

— Панно, Леонід вийшов на вулицю близько п’ятої хвилини одинадцятої, але так і не повернувся. Шарлотта закрила двері і шукала його по всьому будинку, але не знайшла.

Ми обшукали будинок, але Леоніда не було. Виходити на вулицю й шукати його було занадто ризиковано. Я наказала Романові та Шарлотті йти в свої кімнати і лягати спати.

Ми з Ніколь пішли у мою кімнату, закрилися і викликали Гафію. Потім усі разом телепортувалися у дім спілки. Там я розповіла їй про зникнення слуги.