Спілка
Глвава 18
Ніколь
Отже, моя тітка саме про це місце мені розповідала. Пам’ятаю, вона говорила, що у неї є знайома, яка служила у пані Олександри — вдови, у якої був син і яка була багата. Пізніше тітка розповідала, що пані померла і кудись сховала своє золото. Куди саме — ніхто не знав, навіть слуги. Вона зробила це вночі, а через тиждень померла. Далі знайома тітки нічого не знала, бо син наступного ж дня після похорону матері звільнив усіх слуг, щоб найняти інших.
Я сиділа й згадувала цю історію, коли раптом почула, що мене кличе панна Ізольда. Я прийшла до її кімнати.
— Ніколь, я прочитала твій роман, мені дуже сподобався. Щойно я розбагатію, одразу ж найму писаря, який запише його під диктовку, і ми його видамо.
Я зраділа — це була просто чудова новина.
— Так що, Ніколь, допиши його до кінця до осені.
— Це просто чудова новина, — повторила я.
— А зараз нам потрібно шукати золото, яке сховала пані Олександра.
— А чому ви вирішили, що пані Соломія говорить правду і що це золото існує? І навіть якщо правда, її син міг знайти золото — не дарма ж він позвільняв слуг.
— А чому ти вирішила, що він їх позвільняв? — запитала Ізольда.
І я переповіла їй історію, яку чула від своєї тітки.
Ми обшукали весь будинок, але золото не знайшли.
#5809 в Фентезі
#3544 в Сучасна проза
Відредаговано: 07.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
