Спілка

Глава 13

Шарлотта приготувала їсти, накрила на стіл. Яків приїхав о десятій годині ранку, разом з одним слугою ми привіталися, сіли за стіл.

- Ізольдо, як ти тут живеш?

- Чудово, посадила огород разом із слугами, щоб мати що їсти.

- Правильно, мати свої продукти потрібно.

Про пшеницю я вирішила не казати Якову.

- А у тебе як справи?

- Не дуже добре, Варвара від мене пішла, хоче розлучитися, я її не кохав і не кохаю, але вона хоче, щоб син жив із нею.

- У вас є син? - я вдала здивування, адже не маю наводити на себе підозри.

- Так, я не афішував його народження, бо не хотів, щоб усі знали, що оте опудало народило.

- Навіщо ти так говориш про Варвару? Вона все - таки була твоєю дружиною. Через таке ставлення до неї вона й вирішила розлучитися з тобою.

- Може, й так, мені байдуже, але сина я їй не віддам.

Я нічого йому не сказала, якщо він причетний до зникнення людей, то він не тільки сина, а й світу білого не побачить.

- Я пробуду у тебе лише день, а завтра поїду в столицю, а звідти прямо додому, до тебе заїзжати не буду.

Добре, що завтра Яків поїде, бо довше я його присутності не витримаю.

Подобається

#3225 в Фентезі
#2137 в Сучасна проза

Відредаговано: 31.07.2023