Глава 12

Ізольда

Ми прибрали добре будинок, чекаємо на приїзд Якова. Судячи з листа, він прибуде завтра, думаю, що він візьме з собою хоча б одного слугу. Я постійно думаю навіщо моєму братові приїзжати. 

Уночі нас із Ніколь забрала Гафія, ми телепортувалися у якусь кімнату, в якій ми раніше не були. Тут дуже красиво, атмосфера спокою, затишку.  Ми присіли у крісла.

- Ось це моя кімната у будинку спілки. У нас є підозра, що до зникнення людей причетна спільнота, яка конкурує з нашою. Її організатор Кузик Яків Семенович, його дружина Варвара попросила допомоги у нас.

- Моя невістка теж входить у спілку, - сказала здивована я.

Гафія помахала пером, яке з'явилося у неї в руці і у кімнату зайшла Варвара і дитина, хлопчик.

- Доброї ночі, Гафіє, Ізольдо і вам, шановна незнайомко. 

- Варваро, а що це за дитина?

- Це наш із Яковом син Богдан, йому шість років. 

- Нічого собі, я й не знала, що у вас із Яковом є син, - сказала здивована я.

- Отже, Варвара, чому ви вирішили, що Яків організатор спільноти, яка конкурує з нами і що саме вони мають причетність до зникнення людей?

- А ось я поцупила його особистий щоденник, якщо ви його почитаєте, то самі прийдете до висновку. 

Жінка вийняла із сумки журнал у коричневій палітурці.

- Ми вивчимо цей журнал обов'язково, ви будете жити у цьому домі. 

- Варваро, а як ви змогли поцупити щоденник? Яків завжди цінні речі тримає під замком.

- Ізольдо, у мене є здібність відкривати будь - який замок лише поглядом, також я умію ставати невидимою, а також бачити крізь усе, що закрите.

- Пані, а навіщо вам видавати свого чоловіка? - запитала Ніколь.

- Ми розлучаємося із Яковом, ми й одружилися не через кохання, а тому що мій покійний батько і його мали спільні справи і цей шлюб був вигідний обом.

Нам із Ніколь сказали, що занять не буде, я попередила, що Яків приїде, мені і Ніколь дали по залізному  перу, ми  прокрутимо гостру частину пера, коли він поїде і Гафія нас забере. Також нам дали інше пера , якими ми зможемо скористатися у екстренних ситуаціях.