Глава 10

Ізольда

Сьогодні мене запрошували на обід у сусіднє селище місцеві пани, але я відмовилася — у мене немає пристойного одягу, найкращий я продала. Написала, що маю багато справ удома, тож не можу приїхати. Гроші я вклала у поле та придбала трохи їжі. А Яків… він ще не скоро надішле гроші. Якщо взагалі надішле. Прибуток від пшениці буде лише восени.

Якщо я постійно відмовлятимуся від запрошень, мене почнуть вважати дивною, нетовариською. Хоч, по правді, чи приїду я, чи ні — думка про мене все одно не зміниться.
Увечері, після роботи в полі, я довго сиділа, дивлячись на свої руки — загрубілі, у подряпинах. Будь-хто, хто їх побачить, зрозуміє, що я сама працюю на землі, і що мої справи не надто блискучі. А це означає лише одне — ніхто не захоче мати зі мною спільних справ.

Я маю покращити своє становище. Зібрати врожай, продати зерно, купити новий одяг, запросити сусідніх панів до себе. Тоді вони побачать, що я серйозна, ділова людина. І тоді зі мною рахуватимуться.
Сьогодні мене запрошували на обід у сусіднє селище місцеві пани, але я відмовилася — у мене немає пристойного одягу, найкращий я продала. Написала, що маю багато справ удома, тож не можу приїхати. Гроші я вклала у поле та придбала трохи їжі. А Яків… він ще не скоро надішле гроші. Якщо взагалі надішле. Прибуток від пшениці буде лише восени.

Якщо я постійно відмовлятимуся від запрошень, мене почнуть вважати дивною, нетовариською. Хоч, по правді, чи приїду я, чи ні — думка про мене все одно не зміниться.
Увечері, після роботи в полі, я довго сиділа, дивлячись на свої руки — загрубілі, у подряпинах. Будь-хто, хто їх побачить, зрозуміє, що я сама працюю на землі, і що мої справи не надто блискучі. А це означає лише одне — ніхто не захоче мати зі мною спільних справ.

Я маю покращити своє становище. Зібрати врожай, продати зерно, купити новий одяг, запросити сусідніх панів до себе. Тоді вони побачать, що я серйозна, ділова людина. І тоді зі мною рахуватимуться.

Тієї ж ночі нас із Ніколь знову забрали наставники. Під час заняття я відчула, як крізь мої долоні проходить тепло — і загоїла Мирославові рану.
Тепер я знаю: мій дар — лікувати людей.