Глава 9

Нас телепортували в будинок, я відразу пішла спати.

Ізольда

Я прокинулася о першій годині дня, Ніколь мені сказала, що Роман і Леонід уже посадили на полі пшеницю, також усе на огороді. Задоволена почутаю інформацією, адже ми продамо зерно і у нас будуть продукти. Зараз ми доїдаємо те, що зимою закркчували слуги, а також я дала гроші Шарлотті й вона дещо з продуктів купила. 

Дім Якова

Яків сидить за столом у своєму кабінеті за столом над книгою витрат і доходів. Кабінет у чоловіка невеликий, там стоїть стіл, 2 стільці, на стінах висять картини, стіни пофарбовані у темний колір. Картини невеселі, кабінет навіює сум на того, хто сюди заходить. Хтось постукав у двері, Яків сказав:

- Заходьте!

У кабінет зайшла жінка невисокого зросту, худа, у неї волосся каштаново кольору, заплетені у косу, очі блакитного кольору, одягнена у дорожній костюм.

- Добрий день, Якове.

- Добрий день, Варваро. Що тобі потрібно? - роздратовано запитав Яків.

Якову не потрібне було одруження із Варварою, адже він одружився не через теплі почуття, а тому що у її і його покійного батька і її, також покійного, батька, була спільна справа і цей шлюб був вигідний для обох сімей, і Яків, і Варвара були єдиними дітьми у сім'ях. Якби не син, то Яків відправив би Варвару в монастир і розлучився б з нею. Чоловік і дружина спілкуються мало, нащадка вона народила і більше не потрібна чоловікові. Про те, що у Якова є син Ізольда не знає.

- Я б хотіла попросити вас, щоб ви не продавали мій батьківський будинок. Я б хотіла переїхати туди із Миколкою жити, адже у вашому домі мені жити гнітюче.

- Та як ти смієш про таке говорити?! Їдь, тільки без сина! Він мій!

Яків розізлився на дружину.

- Я усе вирішила, ви можете бачитися із сином, у мене є своя справа, якою я таємно від вас займатимуся, подам на розлучення. 

Варвара вийшла із кабінету.

- Стій! Куди ти?!

Варвара вибігла з будинку, Яків хотів її наздогнати, але вона сіла в карету й кучер погнав коней. 

- Я тобі ще влаштую, - сказав Яків  і зжав кулаки.