Спілка
Глава 7
Ізольда
Ми з Мирославом зайшли у велику кімнату, тут усе таке біле, немає жодних меблів.
- Ізольдо, думайте тільки про наше зайняття, більше ні про що.
Хлопець уважно на мене подивися і сказав:
- Ви ще не готові до заняття, щось постороннє вас тривожить.
- Мене тривожить зникнення людей у селищі, в якому живу і навколишніх. Вони зниколи, якщо виходили після дванадцятої години вечора, а зараз після одинадцятої. Потім їх ніхто не знаходить. До речі, а де ми зараз знаходимося?
- Ми зараз у горах. Ходімо зі мною.
Мирослав узяв мене за руку і ми кудись швидко пішли. Підійшли до одної з дівчат, мій тренер запитав:
- Віро, ти бачила Гафію?
- Вона у своєму маєтку зараз.
Ми повернулися в ту кімнату для занять. У руках Мирослава матерілізувалося залізне перо, він прокрутив двічі залізну частину і перед нами з'явилася Гафія.
- Мирославе, чому ти мене викликав?
- Панна Ізольда розповдає, що у селищі, в якому вона живе, зникають люди. Раніше після дванадцятої години ночі, а зараз після одинадцятої години почали зникати.
- Ми з'ясуємо, куди зникають люди і зупинимо це. Хтось порушує договір між нами і людьми, - сказала Гафія.
#3226 в Фентезі
#2137 в Сучасна проза
Відредаговано: 31.07.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
