Спілка
Глава 6
Ніколь
Заняття почалися. Ми, як і позаминулої ночі, телепортувалися у великий будинок. До нас підійшли наші тренери: мене повів за собою Ярослав, а Мирослав — панну Ізольду. Ми пішли в різні сторони. Мій тренер завів мене у велику кімнату.
– Ніколь, тут ми будемо визначати, які здібності ви маєте, – пояснив Ярослав. – Спочатку спробуйте не думати ні про що, зосередьтеся повністю на нашому занятті.
Він уважно подивився на мене й додав:
– Чудово, ви готові до заняття.
До речі, Ярослав був симпатичний: високий, спортивного тілу, кароокий шатен. Мирослав теж мав спортивне тіло, трохи вищий за Ярослава, світловолосий (волосся кольору пшениці), блакитноокий.
Коли Мирослав і Ярослав стояли поруч, я відчула щось дивне: між ними наче тягнулася червона нитка, яка їх з’єднувала.
– Ярославе, – запитала я, – ви з Мирославом випадково не родичі?
– Випадково родичі, – відповів він, – хоч і не дуже схожі.
– Але між вами тягнеться червона нитка, яка вас з’єднує, – сказала я, все ще розглядаючи цей незвичайний зв’язок.
– Ось і визначили твою першу здібність, – усміхнувся Ярослав. – Ти можеш бачити, хто є родичем між собою. Можливо, згодом ти почнеш бачити й інші зв’язки між людьми.
#5847 в Фентезі
#3555 в Сучасна проза
Відредаговано: 07.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
