Глава 2

Зранку я прокинулася й відчула, що не виспалася — на новому місці заснути було важко. Ніколь зайшла до мене:

– Я ще посплю, а ти можеш займатися своїми справами.

Після цього я лягла спати далі.
                                        Ніколь

Панна сказала, що ще поспить, й повернулася до сну. А я повернулася у свою кімнатку. Ох, як же мені тут не подобається… але йти нікуди.

Я дістала зі своєї валізки аркуші паперу, чорнильницю і перо. Наповнила чорнило, сіла за стіл і занурилася у свій роман, над яким працюю вже три місяці. На новому місці часу для цього вистачає.

Так захопилася, що не помітила, як панна Ізольда заходить у кімнату, явно зла:

– Ніколь, я тебе гукаю хвилин десять!

– Вибачте, будь ласка, — поспішно відповіла я. – Я так захопилася своїм заняттям, що не почула.

– А чим же ти тут займаєшся? – зацікавлено запитала панна.

– Пишу свій роман.

– Ух, ти виявляється, що моя служниця уміє писати! – здивувалася панна.

– Тільки нікому не кажи, бо полювання на письменних служниць почнеться, – додала я. – Такі по-особливому цінуються.

– Я про це знаю, тому й приховую.

– Знаєш, я можу допомогти видати книгу, найняти хорошого писаря, який перепише її під диктовку, коли розбагатію, — тільки з умовою, що я стану першою читачкою.

– Я ще не дописала роман, працюю над ним, – пояснила я.

– А я почитаю те, що встигла написати.

Панна взяла списані аркуші й уважно їх переглянула:

– А зараз допоможи мені привести себе до ладу, – сказала вона.

Ми пішли до кімнати панни Ізольди.

                                       Ізольда

Минув тиждень. Я намагаюся привести будинок до ладу, найняла працівників. Також наказала слугам сіяти зерно, яке закупила на гроші, що їх мені залишив Яків. Уже весна, і польові роботи розпочалися.

Одного дня до двору завітав мій брат. Я сиділа на стільці, коли він увійшов разом із чоловіком, одягненим досить пристойно.

– Ізольдо, йди за мною, – сказав він.

Ми зайшли до їдальні.

– Ізольдо, я хочу переоформити на тебе цей будинок, — промовив брат. – Він мені не потрібен. Я купив його колись, будучи нетверезим, у одного чоловіка за смішні гроші. Тепер я дарую його тобі. Нотаріус оформить документи, і ти станеш господинею.

Папери оформили швидко. Тепер у мене є свій будинок — нехай не ідеальний, але все ж свій.