Глава 1

Ми приїхали до будинку мого двоюрідного брата, він велів кучеру чекати, ми зайшлиу двір, зійшлися слуги, мій родич відрекомендував мене їм, як свою гостю, яка тут житиме.

- Ізольдо, тобі Флора покаже твою кімнату, твоїй служниці також. Я буду надсилати тобі кожного місяця певну суму грошей через свою людину, це плата за те, що ти господарюватимеш у цьому будинку. 

- Дякую, Якове, ти такий добрий!

Мій двоюрідний брат овчки дав мені мішечок з грошима й пішов, навіть не попрощався зі мною. Можливо, Яків мені допомагає, щоб люди не говорили, що він залишив свою родичку напризволяще.

Я підійшла до будинку, на вигляд він не дуже гарний, видно, що за ним мало доглядали. Таке враження, що Яків поселив  мене свій найгірший будинок, але так, як у мене немає ніякого, то нічого не залишається, як жити тут.

Я помітила, що слуги якісь надто налякані й мовчазні. Флора показала мені мою кімнату, вона менша, ніж була у  домі батьків, але пристойно виглядає. Поряд з моєю кімнатою є невеличка кімнатка, яка з'єднана з моєю входом, там буде жити Ніколь. Я звеліла принести поїсти мені й моїй служниці, Флора вийшла з кімнати. Скажу, що Флора жінка середнього віку. Через кілька хвилин служниця принесла дві тарілки борщу і хліба, ну, і, звісно, дві ложки.

Ми з Ніколь сіли за стіл, почали їсти.

Я, до речі, середнього зросту, струнка, маю довге волосся, шатенка, маю різного кольору очі, одне зелене, а друге блакитне.

Ніколь трохи нижча за мене зростом, теж струнка, має довге, руде волосся, блакитні очі.

Флора середнього зросту, повненька, має сині очі, брюнетка.

- Ти помітила, що слуги тут якісь налякані? Хоча вони не живуть разом із господарем будинку під одним дахом? - тихо запитала я.

Я говорю тихо, щоб нас ніхто не підслухав.

- Значить, не тільки я це помітила, - теж тихо відповіла Ніколь.

Через хвилин двадцять прийшла Флора і прибрала зі столу. Служниця повернулася і сказала мені:

- Пані Ізольдо, не виходьте на вулицю після дванадцятої години ночі. І передайте це своїй служниці.

- Але чому? Хіба увечері не починається бал?

- Тільки не у нашому селищі і не в навколишніх. Хто вийде на вулицю після дванадцятої години ночі, той зникає безвісти, і його не знаходять.

- І давно у вас таке почалося?

- У нас уже рік таке коїться. Куди зникають люди ніхто не знає. Ми усі свої справи у дворі завершуємо до дванадцятої години ночі. Я вас попередила.

Після цих слів Флора вийшла з кімнати. Я погукала Ніколь і передала їй слова Флори.

- Не знаю правда це чи ні, але перевіряти не хочу і тобі не раджу, - сказала я.