Розділ 2

Розділ 2

Екстон (Джейд)

Я чекав цього моменту багато років. Як і всі лінарійці, я можу стати повноправним членом суспільства тільки створивши новий соціальний об’єкт. Для цього необхідно знайти свою половинку душі, бо ж тільки тоді лінарійці стають цільними. Дуже щасливими були ті лінари, хто з народження знайшов свою призначену. Їм залишалось тільки дочекатися її повноліття. В моєму випадку (він звичайно не одиничний) довелося чекати десятки років. Я знав, що моя половинка знаходиться за мільйони сонячних років від мене. На іншій планеті, з іншими звичаями і традиціями. І забрати її я змогу лише в одному випадку, якщо вона залишиться абсолютно самотня в своєму світі. Мені залишалося сподіватися, що вона буде мене чекати. Я так боявся, що вона полюбить іншого, створить з ним свій об’єкт і поповнить суспільство новими членами.

Я кожен день перевіряв камінь душі, смертельно бажаючи одного разу все ж побачити, як він змінить свій колір із сріблястого на інший. Я відчував муки совісті за свої думки і бажання. Я хотів, щоб вона швидше залишилася одна, щоб нікого не полюбила і не мала дітей. Я соромився цих бажань, і все ж бажав. Я так відчайдушно її чекав. Брат посміювався іноді наді мною, що такими темпами я дочекаюсь стареньку бабусю, а не красуню дружину. Я злився, боявся, та вірив, як ніколи в житті, що дочекаюсь її.

В нашому суспільстві я був вічним студентом. Я не міг піти на роботу через відсутність половини душі. Мені доводилось вивчати все нові й нові напрямки. Мама була засмучена, батько постійно хмурився. Я не міг стати йому опорою, як інші брати, хоча був старшим з дітей. Вся моя допомога складалася з порад у тій чи іншій сфері життя. Роки йшли, а я, як і раніше, опановував нові науки, професії і залишався зайвою деталлю в злагодженому механізмі нашої планети.

Одного разу ввечері обговорюючи з батьком останні події в Раді, я відчув біль в районі грудей, де висів камінь душі. Швидко вийняв кулон із-під сорочки, і побачив проблиски зеленого світла. Це стало вибуховим моментом. Я не слухав вмовляння батька почекати ранку і не будити служителів храму. В той момент ніхто і ніщо не могли б мене зупинити.

Я дочекався її, вона скоро буде зі мною! Ця думка пульсувала в голові. Як божевільний я влетів в аерокар. Не знаю, як не потрапив в аварію, але дістався храму за лічені хвилини. Серце вилітало з грудей, коли я увірвався в храм.

- Що привело тебе в такий пізній час в обитель, лінар? – запитав служитель.

- Він загорівся, – і я показав йому свій камінь.

- Радий за тебе, дитя, завтра проведем обряд, – спокійно, з легкою посмішкою відповів служитель.

- Але я не можу більше чекати. Я чекав 58 років! – викрикнув я – Зрозумійте, сил чекати, більше немає. Проведіть обряд негайно!

На мій крик спустився ще один служитель, він уважно оглянув мене, а коли впізнав, промовив:

- Джейд? Я не відразу впізнав тебе, дитя. З нашої останньої зустрічі ти змужнів. Що у тебе сталося, раз ти з'явився на поріг храму?

- Камінь, – і я показав на кулон, – він змінив колір, я хочу швидше провести обряд.

- Отже, прийшла і твоя черга. Сарон, підготуй все до обряду. Я особисто його проведу, – сказав він помічнику. – Ходімо поки в мою келію, дитя. Розкажи, як жив всі ці роки в очікуванні.

Я мовчи пішов за ним, його голос заспокоїв мене. З дитинства він завжди діяв на мене як заспокійливе, наче сама Богиня говорила його устами, а може, так і було. Поки йшли в келію, промайнула дивна думка, а що, як Вона мені не сподобається? Що як її не сподобаюсь я?

- Ти багато думаєш, дитя, - сміючись, сказав Служитель, - все буде чудово, Богиня завжди з тобою, пам'ятай це.

Ми прийшли в келію, я сів на стілець біля входу, щоб першим почути про завершення підготовки. На душі стало спокійніше. Адже й правда безглузда думка, як може не сподобатися половина душі? Треба просто ще трохи терпіння і я змогу її побачити і обняти. Обійняти, яке неймовірне слово.

*** Як думаєте, якою буде його друга половинка? Чи закохаються вони з першого погляду?