Пролог

11.07.2020

Любов – це коли хочеш переживати з кимось всі чотири пори року. Коли хочеш бігти з кимось від весняної грози під всипаний квітами бузок, а влітку збирати ягоди і купатися в річці. Восени разом варити варення і заклеювати вікна від холоду. Взимку – допомагати пережити нежить і довгі вечори… (Рей Бредбері).

Пролог

Біжучи в щоденній метушні вулицями, ми зустрічаємо мільйони людей: світловолосі чи темноволосі, високі чи низькі, худенькі чи пишні, серйозні або грайливі, похмурі і радісні. Вони все різні. І десь серед цієї різнобарвної маси обов'язково живе твоя половинка. Навіть не половинка, а неповторна частина твоєї душі, твого серця. Одні з дитинства живуть в сусідніх під’їздах, інші знайомляться в школі, університеті, комусь життя приносить цей дарунок на роботу. Часом курортний легкий роман залишається з тобою на все життя. Буває, свою людину знаходиш на іншому боці планети, за тисячі кілометрів.

Своє кохання я на нашій чудовій, великій планеті так і не знайшла. Не скажу, що я була в пошуку, очікуванні кохання й чуда, але іноді вечорами, коли книги і фільми вже не допомагали, мені все ж хотілося теплих, ніжних, міцних обіймів… Я думаю, ви розумієте, про що я. Так ось, я ні в кому не відчувала свою половинку душі. Всі були цікавими, і в той же час,  наче сірими для мене.

Моя історія заведе вас далеко за межі нашої планети, в новий світ, де довгі роки на мене чекали моє кохання та моя доля.

Ну що ж, час розпочинати подорож!