Спитай у серця

Книга 3. Жити далі...

Він був ніжним, пестив її і цілував…

Потім підвівся, одягнувся і сказав, що мусить йти.

Русанка запанікувала. Куди йти? Він же тільки прийшов, а вона ще не зігралася до його теплого тіла.

Але він був невблаганним. Усміхнуся гірко і зачинив за собою двері.

Русанка кинулась за ним. Побігла, як була, в одній сорочці… Бачила його постать, силует, який мигав у прозелені. За дверима було те саме поле з маками… Але вони усі зронювали свої пелюстки…

Вона бігла, падала, піднімалася. Знову падала… Не могла наздогнати, хотіла закричати і теж не змогла… Врешті, добігла до краю провалля. На другому березі хтось стояв з темним обличчям і махав їй, ніби прощався. Вона придивилася… Та це ж Ян… Вени виступили у нього під шкірою і перетворились на чорні скручені джгути. Раптом з’явилося сліпуче світло і освітило його обличчя.

Він зник.

А вона з криком прокинулась…

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше