8

Допоки є 1 %віри, ми маємо 99% шансів...

Мені захотілось зробити йому подарунок. Ну це мав би бути натяк, але не всі чоловіки розуміють натяки, а прямо сказати я боялась, щоб не відштовхнути від себе. Як раз напередодні дня закоханих. Раптом він зрозуміє до чого цей подарунок?

Я замовила чашку - хамелеон з цікавим надписом і малюнком. Дуже переживала ,щоб прийшла вчасно і головне, щоб сподобалась. Їхала до нього і вже уявляла реакцію.

Кожна наша зустріч завжди починалась з пристрасті..Скучивши, ми відразу віддавались один одному..і кожного разу це було по іншому, по особливому.. Потім разом їли, пили чай, розмовляли...і знову насолоджувались один одним.

На чашку була дуже цікава реакція - йому сподобалося. Особливо надпис) Але відразу він занепокоївся: її треба заховати, а раптом хтось побачить?

Це виглядало так, ніби він боїться,щоб ніхто не здогадався,що в нього хтось є..що є якісь стосунки..

Невже він так цього боїться? Невже я для нього нічого не значу?

Мені здається він боїться,що хтось дізнаєтеся..Бо це зовсім інше життя про яке потрібно буде комусь розповідати, коли хтось цікавитиметься. Тому простіше ,коли ніхто не знає..

Ця зустріч була особливою..Цього разу мій Їжак був дуже ніжним..він цілував мене.. обіймав..і це було якось по особливому, відрізнялось від   минулих наших зустрічей. Він більш розкривався, більше розповідав про себе, про своє життя, більше торкався мене..

Найбільше я обожнюю ніч..Тому,що коли він спить, він особливий.. Він уві сні шепоче на вухо мені приємні слова і я надіюсь, що вони адресовані дійсно саме мені. Він обіймає мене дуже міцно і я, майже,не дихаю,щоб не розбудити його і щоб він не відвернувся..Іноді мені не зручно, але я хочу ще і ще побути в цих нічних ніжних обіймах мого Їжачка. Коли він так мене обіймає - він належить мені в цей час і тому я замість того,щоб спати ,насолоджуюсь ним.

І потім знову їду додому і пишу лист...у якому розповідаю усе,що не можу сказати у вічі..

Знаю, що для по справжньому близької людини завжди знайдеться декілька секунд написати чи подзвонити, щоб почути.. Але все так як є і я дійсно сприймаю його таким,як він є...повністю.

Він своєрідна людина. Амбітний, дієвий, знає  чого хоче і працює над цим.Ідеаліст яких треба ще пошукати.. Має дуже серйозний підхід до майбутнього, до створення стосунків та сім'ї.. Я його розумію і підтримую з однієї сторони, але..

Життя так швидко проходить і не завжди ми будемо в тому віці,коли так хотітиметься кохати, бажати, пристрастей...Коли можна пройти удвох все і потім радіти разом. 

Хіба це не ідеально, коли  через сорок років, тримаючись за руки , сказати один одному : дякую тобі за те, що ми пройшли все разом?

Все.. спочатку..складно, але разом..

Але так думаю я.

І я не впевнена,що так хоче він...і що він взагалі мене бачить поряд з собою..

І я не хочу говорити йому про свої почуття, щоб не відвернути повністю від себе...

І відчуваю,що заплуталась у своїх думках, почуттях, відчуттях і взагалі...не розумію, що робити далі, бо чим далі, тим мені складніше " притримувати свої мотузочки".

Не можу описати всіх деталей повністю і здається,що ніби мало часу пройшло для розуміння моїх почуттів..але на справді мені довелось дуже багато аналізувати і думати над цим. Тому, що і характер мого Їжака не з простих і не всі зможуть його прийняти.

 Я думаю він і сам це розуміє і бачить.

 Не починаю цієї розмови,бо боюсь почути відповідь..

Якби знати, що він бачить мене у своєму житті, можна було б чекати...