7

Ми не так часто переписувались як мені хотілося б..Я зрозуміла,що йому потрібен час..Кожного разу, коли я їхала до нього я щось готувала. Мені так хотілось чимось трішки порадувати. Він в свою чергу теж старався: в нього завжди були якісь смаколики..Ми іноді ходили разом в магазин, щось купували, потім готували.. Багато розмовляли. Він цікавий співрозмовник і багато в чому розуміється. Іноді ходили гуляти на вулицю..

А найкращими моментами були саме моменти близькості... Ми експерементували, торкались, цілувались, в пристрасті губили одяг , насолоджувались один одним. Це був той момент, коли Їжак знімав свої голочки і був собою. І я його любила в цей момент..

Для нього це був просто секс..ну, як він говорив " тішимо своє тіло, поки що"...і про те ,що для чоловіків секс це трошки інше,ніж для жінок..
Так от, для нього секс, а я в кожному дотику , з кожною віддачею..любила...Не просто хотіла..
Я знаю що таке,коли тебе не кохають..це коли ти в шлюбі, а плачеш ночами через брак близькості..це коли тебе не цілують..
Ну, в сенсі не цілують отак, знаєте? З пристрастю..з бажанням..

Він міг не писати декілька днів, а я вже не в силах чекати відправляла йому якісь натяки, щоб він згадав про мене. А коли писав першим - раділа, що значить пам'ятає.

Знаю, що поводила себе не як доросла людина. Але отака я дівчинка в душі, яка не зважаючи на біль і розчарування в житті, ще досі наївна до неможливості. Ще ношу рожеві окуляри і вірю в порядність і доброту людей.

В одну з наших зустрічей я відкрилась йому трошки більше в своїх почуттях. Не освідчувалась, звичайно, але якась щира була розмова. Він вислухав і сказав цікаву фразу:

-Поки зустрічаємось, а далі час покаже..чи сходимось, чи розходимось..

А для мене це  надія.

Я знаю,що не можна розчинятись в чоловіках вони цього не люблять і не цінують. Але як бути холодним  стервом, коли твоє серце переповнене почуттями?

Він змінювався і для мене було маленькою надією, що в нас можливе майбутнє. Хоча ще не поспішав знайомити з родичами. Коли йому телефонувала мама або брат я лежала тихенько поруч і мріяла ,що одного вечора він нарешті скаже їм : я вже не самотній..

Якщо подивитись на це все збоку, то виглядає це дуже дивно. Кажуть, що справжні чоловіки показують свої почуття та наміри діями. Мій Їжак по тихеньку ставав м'якшим, турбувався, обіймав ночами, дарував подарунки, ставав ближчим..можливо не настільки як би мені хотілось, але все ж..

 Я не знаю, що сталось в його житті, що він так закрився від усіх.. Побудував собі паркани і сидить в своїх переживаннях. Мені з ним іноді складно, але якось колись він писав мені : "не задавайся так легко" 

І я не здавалась...

Новий рік, звичайно, дуже хотілося зустріти з ним, та розуміла,що не покличе..Я зазвичай пишу перед новим роком листи для своїх близьких людей, в яких пишу те,що не завжди можу сказати.

Я написала йому лист, подякувала за те,що він є в моєму житті..За його турботу, за все,що він для мене робить, за емоції які дарує кожного разу..за близькість, яку я обожнюю. Він відповів,що  зі мною може бути самим собою і побажав кохання ..взаємного...

Кохання то є, а  чи воно взаємне?