6

Ми страждаємо від власних очікувань, 

а не від чиїхось вчинків....

Чесно? Звичайно я плакала..

От цікаво, чому чоловіки думають лише про себе? Десь прочитала цікаву цитату про те, що той чоловік боягуз, який викликає у жінки почуття, без наміру її кохати..

" ..тобі б довелось багато чого пережити зі мною..."

Ну чому ти вирішуєш за мене? Ти в мене спитав на що я згодна? 

Я розумію як це виглядає зі сторони. І я знаю, що маю обирати себе і тільки себе..Але душа це таке складна річ ..

Я подумала ,що можливо він так розважається? Знайомиться з жінками, зустрічається, потім секс і до побачення,щоб не розвивати стосунки далі..Це ж зручно сказати : у мене немає почуттів..

І взагалі, іноді здавалось, що він говорив про те ,як щось має бути, як би він хотів щоб було, трохи прикрашаючи і гіперболізуючи. Він говорив одне, а здавалось, що мав на увазі інше.

Мені було боляче..Я  пережила своє розлучення, відпустила людину, почала жити і знову розчарування.

З жахом зрозуміла,що його повідомлення були для мене як наркотик..отримала дозу і все, стало легше..

Знаю,що так не можна..Знаю,що треба як він казав " притримати мотузочки", щоб не прив'язуватись...

Але вже так як сталось.

В наших бесідах він давав мені постійно зрозуміти, що він ще не знайшов тієї людини, з якою хотів би " на все життя". Якось в словах і діях можна було прочитати,що зі мною все не серйозно і тимчасово...
А я потім їхала додому і в автобусі писала йому довгі листи, які він ніколи не прочитає... Писала все, що не подобається, що подобається...
Разом зі сльозами перетворювались в букви всі мої почуття...
Писала про те,що ось же я..тут..та, яка може зробити тебе щасливим і бути самій щасливою з тобою, та,яка готова приймати тебе таким,як ти є..Їжаком з усіма твоїми колючками..яка готова готувати тобі сніданки і зустрічати з роботи гарячою вечерею.. та, яка готова бути поруч, підтримувати, будувати, підіймати руки,якщо опускаються, вірити, бути вірною...кохати...
Одним словом бути тією, яку не цінують...

На четвертий день нашого мовчання, таки я не витримала і надіслала йому відео з сумною піснею..

Він відразу відповів...Ми довго переписувались і ..домовились про зустріч. 

" ...поки будемо тішити своє тіло..."

Як я себе відчувала? Як залежна людина від чогось, яка отримала свою " дозу щастя"..

І я поїхала...

Цього разу він був відкритішим. Їжак з м'якими голочками мені сподобався більше. 

 Я зрозуміла,що йому потрібно більше часу звикнути, що йому достатньо,що я поруч короткий час, а потім він живе ,як звик. Але ж ми можемо бути щасливими тоді коли виходимо зі своєї зони комфорту, змінюємо образ життя і звичні стереотипи.

Ми спілкувались ...але між рядків читалось і в словах, і в поведінці, що ці зустрічі,щоб " тішити тіло".

Це зручно мати зручну жінку для зустрічей ...

Поки мій Їжак спав я лежала поруч і намагалась запам'ятати ці  короткотривалі моменти... Мені так хотілось,щоб він хоч раз сказав : залишся ще на день.

Про мене він нікому не говорив. Мотивуючи тим, щоб даремно не знайомити ні з ким, а раптом нічого не вийде... А мені хотілось щоб він увійшов в моє життя.

З кожною нашою зустріччю він ставав м'якшим, ніжнішим. Уночі, під час сну, він мене дуже міцно обійняв і продовжив спати далі...А я молилась,щоб в цей час він розумів,що обіймав саме мене.. боялась,щоб він не подумав,що це сон..

А потім знову їхала додому, писала листи в телефоні в нотатках..плакала і так хотіла, щоб він хоч раз побачив себе моїми очима..

Це і є кохання в зрілому віці?