5

Ми переписувались кожного дня. Він відразу написав,що він Лев! Не в сенсі ім'я, а в сенсі за знаком зодіаку. Я не дуже заглиблююсь в ті гороскопи з тієї причини, що моя мама аж занадто любить їх і постійно мені щось присилає у вайбер. Хто навчив ту жінку користуватись телефоном?)

 Але ж таки знайшла в інтернеті характеристику лева і прочитала. Зрозуміла,що це люди,які дуже себе люблять. От я цьому вчилась довго, а тут народився вже таким) цікавий факт ще був, що з левами складно, але якщо з ними все пройдеш то вони будуть вірними партнерами.

Вже не сила було " сидіти" на тому сайті, тому вирішили переходити в телеграм, а з сайту я нарешті зі спокійною душею видалюсь.

Мені було цікаво з ним переписуватись. Він задавав купу питань і я розуміла,що в нас багато спільного. У нього були провокативні запитання на які я давала відповіді, але дуже обережно. Відразу зрозуміла, що це якесь свого роду тестування. Після пережитих розчарувань мене цікавило чи він не одружений. Дочекавшись відповіді, заспокоїлась.

Для мене було дуже важливо почути голос, щоб до кінця зрозуміти чи подобається людина чи ні. Ми вирішили зідзвонитись. Я почула тембр і заспокоїлась. У нього був теплий  розслабляючий голос, дуже приємний на слух. Ми говорили і я відчувала його зацікавлення. Так по тихеньку я почала знову довіряти людині, з якою ще не бачилась.. Ну як довіряти? Відкривалась ... ( Як казала моя сестра : якщо наступити на граблі правильно, то може бути приємно)

Його цікавило чи великий в мене досвід у стосунках з чоловіками. Якось він так натякнув один раз, потім ще раз... Я аж трошки розсердилась і розповіла йому усе. Про те,що до заміжжя ні з ким не зустрічалась, що чоловік був в мене першим і єдиним чоловіком в усіх сенсах цього слова. Що і після нього не було нікого і не вважаю,що це нормально лягати в ліжко з усіма підряд. А знаючи ще мій характер,то це взагалі для мене складно підпустити до себе будь якого чоловіка.

У якийсь один із вечорів, коли ми розмовляли по телефону, він вирішив подарувати мені цілу ніч) Ми розмовляли до ранку...про все...розмовляли і збуджувались...Мені так хотілось в цей момент,щоб він був поруч..я слухала, а він через телефон, мені на вухо розповідав якби він зараз зробив мені масаж... І так, потихеньку, його масаж перейшов в більш відвертіші слова...моя уява намалювала купу еротичних картин, я вже , майже, відчувала його руки на собі...мені було приємно..спекотно...він керував моїми руками, його дихання  було уривчастим і вже під ранок ми зрозуміли, що провели цю ніч разом...нашу першу ніч на відстані....

Кожного дня ми спілкувались, дізнавались ще більше одне про одного.. І все більше розуміли, що нас тягне і немає сил терпіти ..Вирішили зустрітись..

Я дуже сильно переживала. Зустріч мала б бути на його території. Це для мене було на стільки складно, що не можу передати словами.

Як наважитись їхати в чуже місто до незнайомого чоловіка? Чим це закінчитись може? Я не знала ,що робити і вирішила ризикувати.. Мені здалося на той час, що вже більш боляче мені зробити буде важко,ніж я пережила ...

І я поїхала..

Всю дорогу я дуже нервувала, але покладалася на долю: як буде ,так і буде! Він мене зустрів на зупинці. Я уявляла наживо його трішки іншим- міцнішою статурою і значно  вищим. Але зовсім не розчарувалась. Він посміхнувся, обійняв мене і ми пішли до нього додому. У квартирі  чекав на мене букет квітів - білі хризантеми. Обожнюю квіти! Мені на стільки рідко їх дарували, що я раділа тим квітам більше,ніж знайомству).

Він приготував вечерю, але я дуже переживала і  відмовилась їсти. Мені потрібно було звикнути до нього, він це зрозумів і обійняв мене.

Отак, розмовляючи , трохи соромлячись, він взяв мене за руку...мені так не хотілось ,щоб він думав,що я легка здобич ( але ж так і було! Сама приїхала ж до нього) поцілував...і сталось те, чого так чекала і хотіла...

Зранку ,прокинувшись, мені було трохи соромно. Це вперше в моєму житті ,що я собі таке дозволила. Дозволила відпустити себе, вимкнути мозок. Поруч зі мною на ліжку лежала чужа мені людина, але така вже близька водночас...

Наступна зустріч відбулась знову у нього вдома. Цього разу були чудові троянди, смачне вино, торт..і пристрасть..Вона була скрізь: в повітрі, в присмаку, в рухах, в словах...

Мені хотілось торкатись, хилитись, обіймати...Він не так реагував, тому я зробила висновок,що йому важко. Таки він сам довго жив ..можливо для нього складно розкриватись і якось проявляти себе.

Я поїхала додому.

Переписки стали рідшими...

Мене це насторожило, про що я і написала...

Він довго не відповідав, а потім написав:

-Я -Їжак - одинак. 

Я не можу тобі запропонувати подальші стосунки з романтичним продовженням...

Стоп!

Мене використали!

Знову...

Це боляче...

Я написала йому про це.

-Я не відчуваю до тебе нічого...- написав він..

Я не витримала і сказала все,що думаю з цього приводу.

Які можуть бути почуття? Нам не по двадцять років, коли вирують емоції  і б'ють через край гормони і здається,що любиш все,що хочеш... Я зрозуміла,що він просто боїться відкритись, боїться ,бути собою при комусь..ну і взагалі боїться почуттів.

Він з усим погодився.

І тоді я написала:

-Подумай,якщо ти готовий мене втратити, то це буде твій вибір..

Я вимкнула телефон...

Знову сльози...

Таки ж не почуття це біль, а люди які його приносять..