4

Коли жінка подає вам руку..
..не ламайте їй пальці своїм мовчанням та байдужістю..

Я зрозуміла ще раз,що чоловікам не варто  довіряти. Але як же жити далі? Мені складно бути одній..Я не можу передати словами як це, але разом з тим я не хочу просто стосунків з будь- ким. Можливо тому і стільки років я жила з чоловіком, бачила його відношення і все одно жила, бо не хотіла бути самотньою...Як і багато інших жінок..

Коли ми розмовляли , чоловік сказав мені, що я дуже хороша і кращої він не знайде. Цікаво ,так? Кращої не знайти, але я тебе не кохаю...

Поки я страждала в своїх переживаннях , моя донька приїхала в гості сказати,що весілля буде саме в цьому році . Дуже просила офіційно не розлучатись до весілля. Не хотіла бачити своїх батьків розлученими на своєму святі. Я пообіцяла ,звичайно. І почались передвесільні будні. Потрібно було замовити сукню, домовитись про купу всього, знайти гроші, хоча майбутній зять взяв на себе всі витрати. Але дитина в нас одна,тому ми хотіли зі своєї сторони зробити все можливе. Часу було мало. Я дуже втомлювалась, нервувала, вечорами плакала, але вже зранку потрібно було посміхатись і бути турботливою мамою. 

Я не звикла відкривати свою душу комусь. Вислухати можу, а от самій виговоритись дуже складно. Проблеми з довірою . Так сталось..

Я весь цей час сама переживала все,що відбувалось в моєму житті, намагалась брати себе в руки і жити далі. Якби складно не було  я розуміла,що крім мене самої мені ні хто не допоможе. Так і проходили мої дні...вечори в сльозах, ранки в надії на краще..

За цими турботами я давно не заходила на сайт знайомств. Вирішила,що треба видалятись. Вистачить цього досвіду на все життя. Може воно в когось і працює, а в мене ,мабуть, що ні.. Я відкрила сайт, світились повідомлення. Пару було з різними пропозиціями інтимного характеру і я розсердилась.

Відкрила останнє. Там було фото симпатичного молодого чоловіка з сіро- блакитними очима і хитрим поглядом.

"Така замріяна" - написав він.

" Про що мрієш?"

Я: Якщо я скажу про що, то мрії не збудуться

Ми написали одне одному ще декілька повідомлень. Я зрозуміла, що він цікавий співрозмовник.

Через декілька днів від нього знову було смс на яке я відповіла. Він цікавився де я працюю, розповів про себе трошки. Легка розмова з приємним чоловіком була чудовим закінченням мого важкого дня.

Наступного разу я різко відреагувала на чергове повідомлення якогось збоченця і видалилась із сайту. Марна трата часу і нервів. Все, вистачить...

І тут мене ніби струмом вдарило.. Стоп! А я ж спілкувалась з тим чоловіком і він зацікавив мене. Раптом він нормальний?

Я зареєструвалась знову і почала шукати. Крім імені я ще запам'ятала місто ,яке було вказане на сайті і вік. Просидівши близько години я таки знайшла його і написала повідомлення:

"Привіт. Я видалялась, але згадала ,що ми так гарно спілкувались. Подумала, раптом ти мені написав, а мене немає тут"

Через декілька годин прийшла відповідь:

"Привіт, а я і не писав))"

Так і почалась моя історія..